Еральфон
Eralfon
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Бінокрит, Аепрін, Рус токсикодендрон, Рус-ГФ, Рус-плюс, Репоетин-СП, Епокомб, Епокрин, Епрекс, Епоетин альфа
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Eralfon" 4000 ME - 1 ml
D.t.d. №10 in amp.
S.: П/к, по 1 ампулі 3 рази на тиждень.
D.t.d. №10 in amp.
S.: П/к, по 1 ампулі 3 рази на тиждень.
Фармакологічні властивості
Протианемічний, еритропоетичний.
Фармакодинаміка
Рекомбінантний еритропоетин людини, являє собою очищений глікопротеїн. Стимулює еритропоез. Синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує еритропоетин людини. За біологічними та імунологічними властивостями ідентичний еритропоетину людини, виділеному з сечі. Синтез ендогенного еритропоетину здійснюється в нирках і залежить від рівня оксигенації крові.
Фармакокінетика
Після п/к введення концентрація активної речовини в плазмі підвищується повільно, досягаючи максимального рівня через 12-18 год.
Після багаторазового в/в введення T1/2 у дорослих здорових пацієнтів становить 4 год, у пацієнтів з нирковою недостатністю - близько 6 год; у дітей - близько 6 год.
Після багаторазового в/в введення T1/2 у дорослих здорових пацієнтів становить 4 год, у пацієнтів з нирковою недостатністю - близько 6 год; у дітей - близько 6 год.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Розчин Еральфон призначений для в/в і п/к введення.
Лікування анемії у пацієнтів з ХНН Дорослим хворим, які перебувають на гемодіалізі, Еральфон слід вводити в/в або п/к в кінці сеансу діалізу. У разі зміни способу введення, ін'єкції препарату проводять у попередній дозі. За необхідності проводять її корекцію (при п/к введенні для досягнення аналогічного терапевтичного ефекту потрібно використовувати дозу розчину на 20–30% нижче, ніж при в/в введенні).
Лікування препаратом складається з двох етапів: фаза корекції та фаза підтримуючої терапії. У фазі корекції Еральфон вводять 3 рази на тиждень у початковій разовій дозі 30 МЕ/кг – при п/к введенні, або 50 МЕ/кг – при в/в. Етап корекції триває до досягнення оптимального значення рівня Hb, що становить у дорослих 100–120 г/л, у дітей – 95–110 г/л, і рівня гематокриту – 30–35%. Оцінку цих показників потрібно проводити щотижня.
Корекція дози залежно від зміни вмісту гематокриту (швидкість його тижневого приросту вказана у відсотках): від 0,5 до 1 – дозу не коригують до досягнення бажаних показників; менше 0,5 – разову дозу підвищують у 1,5 рази; більше 1 – разову дозу знижують у 1,5 рази; приріст відсутній або рівень знижується – до збільшення дози необхідно проаналізувати причину резистентності до препарату, оскільки ступінь ефективності останнього залежить від оптимально підібраної індивідуальної схеми лікування. У фазі підтримуючої терапії з метою збереження гематокриту на рівні 30–35% рекомендується дозу Еральфона, використану на етапі корекції, знизити у 1,5 рази. Надалі підтримуючу дозу визначають індивідуально, враховуючи зміни рівнів гематокриту і Hb.
Дітям, які перебувають на лікуванні гемодіалізом, призначають Еральфон 3 рази на тиждень у початковій дозі 50 МЕ/кг. Для досягнення оптимального рівня Hb допускається збільшення разової дози 1 раз на 4 тижні на 25 МЕ/кг. Підтримуюча доза у дітей залежно від ваги тіла (вказана середня разова доза при кратності прийому 3 рази на тиждень): менше 10 кг – 100 МЕ/кг (75–150 МЕ/кг); від 10 до 30 кг – 75 МЕ/кг (60–150 МЕ/кг); більше 30 кг – 33 МЕ/кг (30–100 МЕ/кг).
Дорослим пацієнтам на додиалізній стадії вводять Еральфон п/к або в/в 3 рази на тиждень по 50 МЕ/кг. За необхідності разову дозу підвищують на 25 МЕ/кг 1 раз на 4 тижні до досягнення необхідного рівня Hb. Підтримуюча доза становить 17–33 МЕ/кг 3 рази на тиждень.
Лікування і профілактика анемії у пацієнтів з солідними пухлинами Для терапії анемії у пацієнтів з онкозахворюваннями Еральфон рекомендується вводити п/к. Оптимальна концентрація Hb становить 120 г/л у чоловіків і жінок. До початку курсу слід встановити рівень ендогенного еритропоетину. При вмісті концентрації еритропоетину в сироватці нижче 200 МЕ/мл препарат вводять 3 рази на тиждень в/в у початковій дозі 150 МЕ/кг або 1 раз на тиждень п/к у дозі 40 000 МЕ. Якщо через 4 тижні після початку лікування підвищення концентрації Hb становить не менше 10 г/л або зростання числа ретикулоцитів – більше ніж 40 000 клітин/мкл понад вихідний рівень, початкову дозу Еральфона залишають без змін (в/в 150 МЕ/кг). Якщо через 4 тижні терапії підвищення рівня Hb становить менше 10 г/л і зростання кількості ретикулоцитів – менше 40 000 клітин/мкл у порівнянні з початковим рівнем, то протягом наступних 4 тижнів дозу підвищують до 300 МЕ/кг 3 рази на тиждень або до 60 000 МЕ 1 раз на тиждень. Коли через додаткові 4 тижні рівень Hb збільшився і становить не менше 10 г/л або число ретикулоцитів підвищилося більше ніж на 40 000 клітин/мкл, препарат продовжують використовувати у попередній дозі (300 МЕ/кг 3 рази на тиждень). Якщо ж через 4 тижні лікування концентрація Hb підвищилася менше ніж на 10 г/л і зростання кількості ретикулоцитів становило менше 40 000 клітин/мкл від вихідного рівня, то протягом наступних 4 тижнів від використання Еральфона слід відмовитися. При підвищенні протягом місяця рівня вмісту Hb більше ніж на 20 г/л, дозу Еральфона потрібно знизити на 25%. При рівні Hb вище 120 г/л терапію слід перервати до зменшення його рівня менше 120 г/л і потім відновити ін'єкції препарату у дозі нижче початкової на 25%.
Після завершення курсу хіміотерапії Еральфон потрібно вводити ще протягом 1 місяця. Концентрацію сироваткового заліза (або рівень феритину) потрібно встановлювати до початку лікування і в ході його проведення, за необхідності рекомендують додатковий прийом заліза. Лікування і профілактика анемії у хворих з ВІЛ-інфекцією До початку курсу потрібно встановити вихідний рівень сироваткового ендогенного еритропоетину, якщо він становить більше 500 МЕ/мл, ефект від лікування препаратом, згідно з результатами досліджень, малоймовірний. У фазі корекції Еральфон вводять п/к або в/в 3 рази на тиждень у дозі 100 МЕ/кг протягом 8 тижнів. Якщо через 8 тижнів курсу не було відзначено задовільного результату (рівень Hb не підвищився або потреба в гемотрансфузіях не зменшилася), то можливо поетапне, не частіше 1 разу на 4 тижні, збільшення дози на 50–100 МЕ/кг 3 рази на тиждень. При відсутності задовільного результату від лікування препаратом 3 рази на тиждень у дозі 300 МЕ/кг адекватна відповідь на його подальше застосування у більш високих дозах малоймовірна. У фазі підтримуючої терапії призначена доза після досягнення бажаного результату на етапі корекції повинна забезпечити вміст гематокриту в межах 30–35%, з урахуванням корекції дози зидовудину і можливих супутніх захворювань інфекційного або запального характеру. Якщо рівень гематокриту становить більше 40%, необхідно припинити ін'єкції до зниження цього показника до 36%. При відновленні лікування доза Еральфона повинна бути зменшена на 25% з подальшою корекцією з метою підтримання необхідного показника гематокриту. За необхідності, після визначення рівня феритину сироватки (або сироваткового заліза), може бути призначений додатковий прийом заліза. Лікування і профілактика анемії на тлі інших захворювань У пацієнтів з мієломною хворобою, хронічним лімфолейкозом, неходжкінськими лімфомами низького ступеня злоякісності, доцільність терапії Еральфоном визначається неадекватною виробленням ендогенного еритропоетину на тлі виникнення анемії. При концентрації Hb менше 100 г/л і сироваткового еритропоетину нижче 100 МЕ/мл препарат призначають п/к 3 рази на тиждень у стартовій дозі 100 МЕ/кг. Гемодинамічні показники слід контролювати щодня і за необхідності кожні 3–4 тижні коригувати дозу Еральфона (збільшувати або знижувати). Якщо на тлі використання розчину у тижневій дозі 600 МЕ/кг не спостерігається зростання рівня Hb, подальше лікування є недоцільним. У пацієнтів з ревматоїдним артритом відбувається пригнічення продукції ендогенного еритропоетину, обумовлене впливом збільшеної концентрації провоспалювальних цитокінів. Таким хворим при лікуванні анемії рекомендують вводити препарат п/к 3 рази на тиждень у дозі 50–75 МЕ/кг. При зростанні вмісту Hb менше ніж на 10 г/л через 4 тижні терапії дозу підвищують до 150–200 МЕ/кг 3 рази на тиждень. Використання епоетину альфа у більш високих дозах неефективне. Недоношеним дітям, народженим з низькою масою тіла, починаючи з шостого дня життя Еральфон призначають п/к у дозі 200 МЕ/кг 3 рази на тиждень до досягнення цільових показників вмісту Hb і гематокриту. Курс терапії не повинен перевищувати 6 тижнів. Дорослим, які беруть участь у програмі збору аутологічної крові до проведення хірургічних втручань, рекомендується вводити Еральфон в/в після завершення процедури здачі крові. Перед застосуванням засобу необхідно врахувати всі наявні протипоказання до збору аутологічної крові. До проведення хірургічної операції протягом 3 тижнів препарат слід використовувати в/в 2 рази на тиждень у рекомендованій дозі 600 МЕ/кг. При кожному візиті до лікаря у пацієнта забирають порцію крові (за умови, якщо гематокрит не менше 33% і/або рівень гемоглобіну не нижче 110 г/л) і зберігають для аутологічної трансфузії. Вміст сироваткового заліза потрібно встановлювати до початку і в ході лікування препаратом. До використання епоетину альфа за наявності анемії необхідно з'ясувати, чим вона обумовлена. Для забезпечення адекватного надходження в організм заліза потрібно перорально приймати його препарати у добовій дозі 200 мг протягом усього курсу. Пацієнтам у перед- і післяопераційний період, які не беруть участь у програмі збору аутологічної крові, рекомендується використовувати засіб у вигляді п/к ін'єкцій у дозі 600 МЕ/кг на тиждень протягом 3 тижнів, що передують хірургічному втручанню: у 21, 14 і 7-й дні до операції, і в день операції. Якщо за медичними показаннями потрібно скоротити передопераційний період, Еральфон допускається вводити щодня по 300 МЕ/кг протягом 10 днів до хірургічного втручання, у день операції і протягом 4 днів після її проведення. Коли у передопераційний період концентрація Hb досягає 150 г/л і вище, застосування Еральфона слід припинити. До початку лікування необхідно переконатися у відсутності дефіциту заліза, яке всім пацієнтам потрібно отримувати в адекватній кількості протягом курсу терапії. Вказівки щодо застосування шприца При використанні шприца з автоматичним пристроєм захисту голки після проведення ін'єкції шприц і голка переміщуються назад у захисний пристрій. У ході підготовки шприца до процедури потрібно уникати контакту з затискачами, оскільки пристрій активується шляхом натискання на шток до затискачів. Попередньо заповнений скляний шприц із захисним пристроєм слід до введення препарату ретельно оглянути, потім, знявши з голки захисний ковпачок, провести ін'єкцію відповідно до стандартної процедури. Для повного введення всієї дози потрібно натиснути на шток великим пальцем і деякий час утримувати його у цьому положенні. Активація захисного пристрою не відбудеться до тих пір, поки вся доза засобу не буде введена. Після завершення введення розчину слід витягти голку і відпустити шток, дозволивши захисному кожуху переміститися вперед, до тих пір, поки він не захистить і не заблокує голку. При використанні шприца з неавтоматичним пристроєм захисту голки ін'єкцію проводять згідно зі стандартною процедурою. Пальці при введенні слід утримувати на кожусі для запобігання передчасної активації захисного пристрою. Після завершення ін'єкції пристрій захисту потрібно перемістити вздовж голки, вироблений клацання буде підтвердженням правильності проведення маніпуляції. У ході всієї процедури необхідно тримати пальці позаду голки.
Лікування анемії у пацієнтів з ХНН Дорослим хворим, які перебувають на гемодіалізі, Еральфон слід вводити в/в або п/к в кінці сеансу діалізу. У разі зміни способу введення, ін'єкції препарату проводять у попередній дозі. За необхідності проводять її корекцію (при п/к введенні для досягнення аналогічного терапевтичного ефекту потрібно використовувати дозу розчину на 20–30% нижче, ніж при в/в введенні).
Лікування препаратом складається з двох етапів: фаза корекції та фаза підтримуючої терапії. У фазі корекції Еральфон вводять 3 рази на тиждень у початковій разовій дозі 30 МЕ/кг – при п/к введенні, або 50 МЕ/кг – при в/в. Етап корекції триває до досягнення оптимального значення рівня Hb, що становить у дорослих 100–120 г/л, у дітей – 95–110 г/л, і рівня гематокриту – 30–35%. Оцінку цих показників потрібно проводити щотижня.
Корекція дози залежно від зміни вмісту гематокриту (швидкість його тижневого приросту вказана у відсотках): від 0,5 до 1 – дозу не коригують до досягнення бажаних показників; менше 0,5 – разову дозу підвищують у 1,5 рази; більше 1 – разову дозу знижують у 1,5 рази; приріст відсутній або рівень знижується – до збільшення дози необхідно проаналізувати причину резистентності до препарату, оскільки ступінь ефективності останнього залежить від оптимально підібраної індивідуальної схеми лікування. У фазі підтримуючої терапії з метою збереження гематокриту на рівні 30–35% рекомендується дозу Еральфона, використану на етапі корекції, знизити у 1,5 рази. Надалі підтримуючу дозу визначають індивідуально, враховуючи зміни рівнів гематокриту і Hb.
Дітям, які перебувають на лікуванні гемодіалізом, призначають Еральфон 3 рази на тиждень у початковій дозі 50 МЕ/кг. Для досягнення оптимального рівня Hb допускається збільшення разової дози 1 раз на 4 тижні на 25 МЕ/кг. Підтримуюча доза у дітей залежно від ваги тіла (вказана середня разова доза при кратності прийому 3 рази на тиждень): менше 10 кг – 100 МЕ/кг (75–150 МЕ/кг); від 10 до 30 кг – 75 МЕ/кг (60–150 МЕ/кг); більше 30 кг – 33 МЕ/кг (30–100 МЕ/кг).
Дорослим пацієнтам на додиалізній стадії вводять Еральфон п/к або в/в 3 рази на тиждень по 50 МЕ/кг. За необхідності разову дозу підвищують на 25 МЕ/кг 1 раз на 4 тижні до досягнення необхідного рівня Hb. Підтримуюча доза становить 17–33 МЕ/кг 3 рази на тиждень.
Лікування і профілактика анемії у пацієнтів з солідними пухлинами Для терапії анемії у пацієнтів з онкозахворюваннями Еральфон рекомендується вводити п/к. Оптимальна концентрація Hb становить 120 г/л у чоловіків і жінок. До початку курсу слід встановити рівень ендогенного еритропоетину. При вмісті концентрації еритропоетину в сироватці нижче 200 МЕ/мл препарат вводять 3 рази на тиждень в/в у початковій дозі 150 МЕ/кг або 1 раз на тиждень п/к у дозі 40 000 МЕ. Якщо через 4 тижні після початку лікування підвищення концентрації Hb становить не менше 10 г/л або зростання числа ретикулоцитів – більше ніж 40 000 клітин/мкл понад вихідний рівень, початкову дозу Еральфона залишають без змін (в/в 150 МЕ/кг). Якщо через 4 тижні терапії підвищення рівня Hb становить менше 10 г/л і зростання кількості ретикулоцитів – менше 40 000 клітин/мкл у порівнянні з початковим рівнем, то протягом наступних 4 тижнів дозу підвищують до 300 МЕ/кг 3 рази на тиждень або до 60 000 МЕ 1 раз на тиждень. Коли через додаткові 4 тижні рівень Hb збільшився і становить не менше 10 г/л або число ретикулоцитів підвищилося більше ніж на 40 000 клітин/мкл, препарат продовжують використовувати у попередній дозі (300 МЕ/кг 3 рази на тиждень). Якщо ж через 4 тижні лікування концентрація Hb підвищилася менше ніж на 10 г/л і зростання кількості ретикулоцитів становило менше 40 000 клітин/мкл від вихідного рівня, то протягом наступних 4 тижнів від використання Еральфона слід відмовитися. При підвищенні протягом місяця рівня вмісту Hb більше ніж на 20 г/л, дозу Еральфона потрібно знизити на 25%. При рівні Hb вище 120 г/л терапію слід перервати до зменшення його рівня менше 120 г/л і потім відновити ін'єкції препарату у дозі нижче початкової на 25%.
Після завершення курсу хіміотерапії Еральфон потрібно вводити ще протягом 1 місяця. Концентрацію сироваткового заліза (або рівень феритину) потрібно встановлювати до початку лікування і в ході його проведення, за необхідності рекомендують додатковий прийом заліза. Лікування і профілактика анемії у хворих з ВІЛ-інфекцією До початку курсу потрібно встановити вихідний рівень сироваткового ендогенного еритропоетину, якщо він становить більше 500 МЕ/мл, ефект від лікування препаратом, згідно з результатами досліджень, малоймовірний. У фазі корекції Еральфон вводять п/к або в/в 3 рази на тиждень у дозі 100 МЕ/кг протягом 8 тижнів. Якщо через 8 тижнів курсу не було відзначено задовільного результату (рівень Hb не підвищився або потреба в гемотрансфузіях не зменшилася), то можливо поетапне, не частіше 1 разу на 4 тижні, збільшення дози на 50–100 МЕ/кг 3 рази на тиждень. При відсутності задовільного результату від лікування препаратом 3 рази на тиждень у дозі 300 МЕ/кг адекватна відповідь на його подальше застосування у більш високих дозах малоймовірна. У фазі підтримуючої терапії призначена доза після досягнення бажаного результату на етапі корекції повинна забезпечити вміст гематокриту в межах 30–35%, з урахуванням корекції дози зидовудину і можливих супутніх захворювань інфекційного або запального характеру. Якщо рівень гематокриту становить більше 40%, необхідно припинити ін'єкції до зниження цього показника до 36%. При відновленні лікування доза Еральфона повинна бути зменшена на 25% з подальшою корекцією з метою підтримання необхідного показника гематокриту. За необхідності, після визначення рівня феритину сироватки (або сироваткового заліза), може бути призначений додатковий прийом заліза. Лікування і профілактика анемії на тлі інших захворювань У пацієнтів з мієломною хворобою, хронічним лімфолейкозом, неходжкінськими лімфомами низького ступеня злоякісності, доцільність терапії Еральфоном визначається неадекватною виробленням ендогенного еритропоетину на тлі виникнення анемії. При концентрації Hb менше 100 г/л і сироваткового еритропоетину нижче 100 МЕ/мл препарат призначають п/к 3 рази на тиждень у стартовій дозі 100 МЕ/кг. Гемодинамічні показники слід контролювати щодня і за необхідності кожні 3–4 тижні коригувати дозу Еральфона (збільшувати або знижувати). Якщо на тлі використання розчину у тижневій дозі 600 МЕ/кг не спостерігається зростання рівня Hb, подальше лікування є недоцільним. У пацієнтів з ревматоїдним артритом відбувається пригнічення продукції ендогенного еритропоетину, обумовлене впливом збільшеної концентрації провоспалювальних цитокінів. Таким хворим при лікуванні анемії рекомендують вводити препарат п/к 3 рази на тиждень у дозі 50–75 МЕ/кг. При зростанні вмісту Hb менше ніж на 10 г/л через 4 тижні терапії дозу підвищують до 150–200 МЕ/кг 3 рази на тиждень. Використання епоетину альфа у більш високих дозах неефективне. Недоношеним дітям, народженим з низькою масою тіла, починаючи з шостого дня життя Еральфон призначають п/к у дозі 200 МЕ/кг 3 рази на тиждень до досягнення цільових показників вмісту Hb і гематокриту. Курс терапії не повинен перевищувати 6 тижнів. Дорослим, які беруть участь у програмі збору аутологічної крові до проведення хірургічних втручань, рекомендується вводити Еральфон в/в після завершення процедури здачі крові. Перед застосуванням засобу необхідно врахувати всі наявні протипоказання до збору аутологічної крові. До проведення хірургічної операції протягом 3 тижнів препарат слід використовувати в/в 2 рази на тиждень у рекомендованій дозі 600 МЕ/кг. При кожному візиті до лікаря у пацієнта забирають порцію крові (за умови, якщо гематокрит не менше 33% і/або рівень гемоглобіну не нижче 110 г/л) і зберігають для аутологічної трансфузії. Вміст сироваткового заліза потрібно встановлювати до початку і в ході лікування препаратом. До використання епоетину альфа за наявності анемії необхідно з'ясувати, чим вона обумовлена. Для забезпечення адекватного надходження в організм заліза потрібно перорально приймати його препарати у добовій дозі 200 мг протягом усього курсу. Пацієнтам у перед- і післяопераційний період, які не беруть участь у програмі збору аутологічної крові, рекомендується використовувати засіб у вигляді п/к ін'єкцій у дозі 600 МЕ/кг на тиждень протягом 3 тижнів, що передують хірургічному втручанню: у 21, 14 і 7-й дні до операції, і в день операції. Якщо за медичними показаннями потрібно скоротити передопераційний період, Еральфон допускається вводити щодня по 300 МЕ/кг протягом 10 днів до хірургічного втручання, у день операції і протягом 4 днів після її проведення. Коли у передопераційний період концентрація Hb досягає 150 г/л і вище, застосування Еральфона слід припинити. До початку лікування необхідно переконатися у відсутності дефіциту заліза, яке всім пацієнтам потрібно отримувати в адекватній кількості протягом курсу терапії. Вказівки щодо застосування шприца При використанні шприца з автоматичним пристроєм захисту голки після проведення ін'єкції шприц і голка переміщуються назад у захисний пристрій. У ході підготовки шприца до процедури потрібно уникати контакту з затискачами, оскільки пристрій активується шляхом натискання на шток до затискачів. Попередньо заповнений скляний шприц із захисним пристроєм слід до введення препарату ретельно оглянути, потім, знявши з голки захисний ковпачок, провести ін'єкцію відповідно до стандартної процедури. Для повного введення всієї дози потрібно натиснути на шток великим пальцем і деякий час утримувати його у цьому положенні. Активація захисного пристрою не відбудеться до тих пір, поки вся доза засобу не буде введена. Після завершення введення розчину слід витягти голку і відпустити шток, дозволивши захисному кожуху переміститися вперед, до тих пір, поки він не захистить і не заблокує голку. При використанні шприца з неавтоматичним пристроєм захисту голки ін'єкцію проводять згідно зі стандартною процедурою. Пальці при введенні слід утримувати на кожусі для запобігання передчасної активації захисного пристрою. Після завершення ін'єкції пристрій захисту потрібно перемістити вздовж голки, вироблений клацання буде підтвердженням правильності проведення маніпуляції. У ході всієї процедури необхідно тримати пальці позаду голки.
Показання
Лікування анемії, пов'язаної з хронічною нирковою недостатністю у дорослих пацієнтів, які перебувають на гемо- або перитонеальному діалізі, або яким показано проведення діалізу; у дітей, які перебувають на гемодіалізі.
Лікування анемії у онкологічних хворих (які отримують або не отримують хіміотерапію) при немієлоїдних пухлинах.
Профілактика анемії у онкологічних хворих з немієлоїдними пухлинами, які отримують тривалий курс хіміотерапії.
Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, (при рівні ендогенного еритропоетину ≤ 500 МЕ/мл).
У рамках передепозитної програми перед обширною хірургічною операцією у пацієнтів з рівнем гематокриту 33-39%, для полегшення збору аутологічної крові і зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій (при очікуваній потребі у переливаній крові вище, ніж кількість, яку можна отримати без застосування епоетину альфа).
Перед проведенням обширної операції з очікуваною середньою крововтратою (2-4 одиниці або 900-1800 мл) у дорослих пацієнтів з легкою або середньою анемією (гемоглобін >10 і ≤13 г/дл) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях і поліпшення відновлення еритропоезу.
Лікування анемії у онкологічних хворих (які отримують або не отримують хіміотерапію) при немієлоїдних пухлинах.
Профілактика анемії у онкологічних хворих з немієлоїдними пухлинами, які отримують тривалий курс хіміотерапії.
Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, (при рівні ендогенного еритропоетину ≤ 500 МЕ/мл).
У рамках передепозитної програми перед обширною хірургічною операцією у пацієнтів з рівнем гематокриту 33-39%, для полегшення збору аутологічної крові і зменшення ризику, пов'язаного з використанням алогенних гемотрансфузій (при очікуваній потребі у переливаній крові вище, ніж кількість, яку можна отримати без застосування епоетину альфа).
Перед проведенням обширної операції з очікуваною середньою крововтратою (2-4 одиниці або 900-1800 мл) у дорослих пацієнтів з легкою або середньою анемією (гемоглобін >10 і ≤13 г/дл) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях і поліпшення відновлення еритропоезу.
Протипоказання
- підвищена чутливість до препарату або його компонентів;
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- парціальна червоноклітинна аплазія після раніше проведеної терапії яким-небудь еритропоетином;
- неможливість проведення адекватної антикоагулянтної терапії;
- важка патологія коронарних, сонних, мозкових і периферичних судин, включаючи недавно перенесений інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу (в рамках передепозитної програми збору крові перед обширною хірургічною операцією);
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю: епілепсія, епілептичний синдром (в т.ч. в анамнезі) або захворювання, які можуть спровокувати епілептичну активність (наприклад, інфекції ЦНС або метастази в мозок), тромбоцитоз, тромбоз (в анамнезі), облітеруючі захворювання периферичних судин та інші судинні ускладнення, подагра, серповидно-клітинна анемія, залізо-, В12- або фолієводефіцитні стани, ішемічна хвороба серця.
Якщо кількість ретикулоцитів менше 20000 мм3 (або менше 20000/мкл, або менше 0,5%), кількість тромбоцитів і лейкоцитів у нормі і відсутні інші причини втрати ефективності, необхідно провести аналіз на наявність антитіл до еритропоетину і дослідження кісткового мозку для діагностики парціальної червоноклітинної аплазії.
При підозрі на парціальну червоноклітинну аплазію слід негайно припинити лікування епоетином альфа. Не слід призначати аналогічні препарати у зв'язку з можливістю перехресної реакції антитіл до еритропоетину з іншими еритропоетинами. За показаннями може бути проведена відповідна терапія (гемотрансфузії).
Епоетин альфа, будучи ростовим фактором, може чинити стимулюючу дію на деякі типи пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.
- неконтрольована артеріальна гіпертензія;
- парціальна червоноклітинна аплазія після раніше проведеної терапії яким-небудь еритропоетином;
- неможливість проведення адекватної антикоагулянтної терапії;
- важка патологія коронарних, сонних, мозкових і периферичних судин, включаючи недавно перенесений інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу (в рамках передепозитної програми збору крові перед обширною хірургічною операцією);
- вагітність;
- період грудного вигодовування.
З обережністю: епілепсія, епілептичний синдром (в т.ч. в анамнезі) або захворювання, які можуть спровокувати епілептичну активність (наприклад, інфекції ЦНС або метастази в мозок), тромбоцитоз, тромбоз (в анамнезі), облітеруючі захворювання периферичних судин та інші судинні ускладнення, подагра, серповидно-клітинна анемія, залізо-, В12- або фолієводефіцитні стани, ішемічна хвороба серця.
Якщо кількість ретикулоцитів менше 20000 мм3 (або менше 20000/мкл, або менше 0,5%), кількість тромбоцитів і лейкоцитів у нормі і відсутні інші причини втрати ефективності, необхідно провести аналіз на наявність антитіл до еритропоетину і дослідження кісткового мозку для діагностики парціальної червоноклітинної аплазії.
При підозрі на парціальну червоноклітинну аплазію слід негайно припинити лікування епоетином альфа. Не слід призначати аналогічні препарати у зв'язку з можливістю перехресної реакції антитіл до еритропоетину з іншими еритропоетинами. За показаннями може бути проведена відповідна терапія (гемотрансфузії).
Епоетин альфа, будучи ростовим фактором, може чинити стимулюючу дію на деякі типи пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.
Особливі вказівки
Епоетин альфа слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з епілепсією, наявністю судомних нападів в анамнезі або станами, що передбачають підвищення судомної готовності, такими як інфекції ЦНС або метастатичне ураження головного мозку.
Збільшення частоти розвитку тромботичних ускладнень спостерігалося у пацієнтів, які отримують препарати, що стимулюють еритропоез. Ускладнення включають в себе тромбози вен і артерій (в т.ч. летальні випадки), такі як тромбоз глибоких вен, емболію легеневої артерії, тромбоз сітківки ока і інфаркт міокарда. Також відзначалися випадки гострого порушення мозкового кровообігу (включаючи ішемічний інсульт, геморагічний інсульт і транзиторну ішемічну атаку). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку тромбозу або інших судинних ускладнень потрібен ретельний медичний контроль.
З обережністю застосовують при подагрі.
До початку застосування слід переконатися, що пацієнти з артеріальною гіпертензією отримували ефективну антигіпертензивну терапію.
На тлі застосування необхідно контролювати рівень АТ, звертаючи увагу на виникнення або посилення незвичайних головних болів. При цьому може знадобитися корекція проведеної терапії або призначення антигіпертензивних засобів. Якщо незважаючи на адекватну терапію АТ не знижується, епоетин альфа слід відмінити.
До початку застосування епоетину альфа слід оцінити стан депо заліза в організмі. У більшості хворих з хронічною нирковою недостатністю, у онкологічних і ВІЛ-інфікованих хворих рівень феритину в плазмі крові зменшується одночасно з підвищенням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом усього курсу лікування. Якщо він становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза. Пацієнти, які здають аутологічну кров і перебувають у перед- або післяопераційний період, також повинні отримувати додатково адекватну кількість заліза.
У період застосування слід контролювати рівень гемоглобіну, принаймні, 1 раз на тиждень до досягнення стабільного рівня, потім трохи рідше.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з порфірією. При хронічній нирковій недостатності на тлі терапії епоетином альфа можливе загострення порфірії.
Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, на тлі терапії епоетином альфа часто потрібно збільшення дози гепарину під час діалізу через підвищення гематокриту. При неадекватній дозі гепарину можлива оклюзія діалізної системи.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю і клінічно вираженою ІХС або застійною серцевою недостатністю підтримуючий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхню межу оптимального рекомендованого рівня (не більше 10-12 г/дл у дорослих).
При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе уповільнення біотрансформації епоетину альфа і виражене посилення еритропоезу.
Не можна повністю виключити можливість впливу епоетину альфа на ріст деяких типів пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.
Слід дотримуватися всіх спеціальних попереджень і заходів обережності, пов'язаних з програмою збору аутологічної крові (це стосується всіх пацієнтів, які отримують епоетин альфа).
Терапевтична ефективність епоетину альфа може зменшитися при дефіциті заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, інтоксикації алюмінієм, інтеркурентних захворюваннях, прихованій кровотечі, гемолізі, фіброзі кісткового мозку.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами
При застосуванні епоетину альфа до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з ХНН слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності через збільшення ризику розвитку артеріальної гіпертензії на початку терапії.
Збільшення частоти розвитку тромботичних ускладнень спостерігалося у пацієнтів, які отримують препарати, що стимулюють еритропоез. Ускладнення включають в себе тромбози вен і артерій (в т.ч. летальні випадки), такі як тромбоз глибоких вен, емболію легеневої артерії, тромбоз сітківки ока і інфаркт міокарда. Також відзначалися випадки гострого порушення мозкового кровообігу (включаючи ішемічний інсульт, геморагічний інсульт і транзиторну ішемічну атаку). Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку тромбозу або інших судинних ускладнень потрібен ретельний медичний контроль.
З обережністю застосовують при подагрі.
До початку застосування слід переконатися, що пацієнти з артеріальною гіпертензією отримували ефективну антигіпертензивну терапію.
На тлі застосування необхідно контролювати рівень АТ, звертаючи увагу на виникнення або посилення незвичайних головних болів. При цьому може знадобитися корекція проведеної терапії або призначення антигіпертензивних засобів. Якщо незважаючи на адекватну терапію АТ не знижується, епоетин альфа слід відмінити.
До початку застосування епоетину альфа слід оцінити стан депо заліза в організмі. У більшості хворих з хронічною нирковою недостатністю, у онкологічних і ВІЛ-інфікованих хворих рівень феритину в плазмі крові зменшується одночасно з підвищенням гематокриту. Рівень феритину необхідно визначати протягом усього курсу лікування. Якщо він становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісна терапія препаратами заліза. Пацієнти, які здають аутологічну кров і перебувають у перед- або післяопераційний період, також повинні отримувати додатково адекватну кількість заліза.
У період застосування слід контролювати рівень гемоглобіну, принаймні, 1 раз на тиждень до досягнення стабільного рівня, потім трохи рідше.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з порфірією. При хронічній нирковій недостатності на тлі терапії епоетином альфа можливе загострення порфірії.
Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, на тлі терапії епоетином альфа часто потрібно збільшення дози гепарину під час діалізу через підвищення гематокриту. При неадекватній дозі гепарину можлива оклюзія діалізної системи.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю і клінічно вираженою ІХС або застійною серцевою недостатністю підтримуючий рівень гемоглобіну не повинен перевищувати верхню межу оптимального рекомендованого рівня (не більше 10-12 г/дл у дорослих).
При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки можливе уповільнення біотрансформації епоетину альфа і виражене посилення еритропоезу.
Не можна повністю виключити можливість впливу епоетину альфа на ріст деяких типів пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.
Слід дотримуватися всіх спеціальних попереджень і заходів обережності, пов'язаних з програмою збору аутологічної крові (це стосується всіх пацієнтів, які отримують епоетин альфа).
Терапевтична ефективність епоетину альфа може зменшитися при дефіциті заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, інтоксикації алюмінієм, інтеркурентних захворюваннях, прихованій кровотечі, гемолізі, фіброзі кісткового мозку.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами
При застосуванні епоетину альфа до встановлення оптимальної підтримуючої дози пацієнтам з ХНН слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності через збільшення ризику розвитку артеріальної гіпертензії на початку терапії.
Побічні ефекти
Грипоподібний синдром: можливі запаморочення, сонливість, гарячковий стан, головний біль, болі в суглобах і м'язах (переважно на початку лікування).
З боку серцево-судинної системи: можливі дозозалежне підвищення АТ; погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (найчастіше у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю); в окремих випадках - гіпертонічні кризи, злоякісна артеріальна гіпертензія з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) і генералізованими тоніко-клонічними судомами.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитоз.
З боку системи згортання: в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів на гемодіалізі зі схильністю до гіпотензії або при наявності стенозів, аневризм).
З боку сечовивідної системи: можливі гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечових кислот у плазмі крові (у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю).
Алергічні реакції: в окремих випадках - слабо або помірно виражені шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк.
Місцеві реакції: можливі почервоніння, відчуття печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введенні).
Інші: рідко - потенційно серйозні ускладнення, пов'язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ; імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).
З боку серцево-судинної системи: можливі дозозалежне підвищення АТ; погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (найчастіше у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю); в окремих випадках - гіпертонічні кризи, злоякісна артеріальна гіпертензія з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) і генералізованими тоніко-клонічними судомами.
З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитоз.
З боку системи згортання: в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів на гемодіалізі зі схильністю до гіпотензії або при наявності стенозів, аневризм).
З боку сечовивідної системи: можливі гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищення концентрації сечовини, креатиніну, сечових кислот у плазмі крові (у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю).
Алергічні реакції: в окремих випадках - слабо або помірно виражені шкірний висип, екзема, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк.
Місцеві реакції: можливі почервоніння, відчуття печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введенні).
Інші: рідко - потенційно серйозні ускладнення, пов'язані з порушенням дихання або зі зниженням АТ; імунні реакції (має мінімальну здатність індукувати утворення антитіл).
Передозування
Симптоми: посилення побічних ефектів.
Лікування: симптоматичне. При високому рівні Hb — кровопускання.
Лікування: симптоматичне. При високому рівні Hb — кровопускання.
Лікарняна взаємодія
Дія епоетину альфа може посилюватися при одночасному введенні препаратів крові.
Одночасне застосування препаратів, що пригнічують еритропоез, може призводити до зниження ефективності епоетину альфа.
При одночасному застосуванні епоетину альфа з циклоспорином можливе зниження концентрації останнього в плазмі через збільшення ступеня його зв'язування з еритроцитами (при застосуванні цієї комбінації необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі і за необхідності збільшити його дозу).
Епоетин альфа не можна змішувати з розчинами інших лікарських засобів.
Одночасне застосування препаратів, що пригнічують еритропоез, може призводити до зниження ефективності епоетину альфа.
При одночасному застосуванні епоетину альфа з циклоспорином можливе зниження концентрації останнього в плазмі через збільшення ступеня його зв'язування з еритроцитами (при застосуванні цієї комбінації необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі і за необхідності збільшити його дозу).
Епоетин альфа не можна змішувати з розчинами інших лікарських засобів.
Лікарська форма
Розчин для внутрішньовенного і підшкірного введення, 1000 ME, 2000 ME, 2500 ME, 4000 ME, 6000 ME, 8000 ME і 10000 ME. По 1 мл в ампулах безбарвного нейтрального скла з кольоровим кільцем зламу або кольоровою точкою і насічкою. На ампулах додатково нанесено 1, 2 або 3 кольорових кільця і/або двовимірний штрихкод, і/або буквено-цифрове кодування, або без додаткових кольорових кілець, двовимірного штрихкоду, буквено-цифрового кодування.
По 5 амп. в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ і плівки багатошарової, або без плівки. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
По 0,3 мл 1000 ME, 0,4 мл 4000 ME в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1, 2 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачку з двох сторін заклеюють наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
По 0,3 мл 2000 ME, 0,5 мл 2000 ME, 0,6 мл 10000 ME, 1 мл по 10000 ME в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1, 2 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону. 5 контурних чарункових упаковок по 2 шприца без пристрою для захисту голки в пачці з картону.
Пачку з двох сторін заклеюють наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
По 0,25 мл (2500 ME); 0,6 мл (6000 ME); 0,8 мл (8000 ME) в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
Розчин для внутрішньовенного і підшкірного введення, 3000 ME, 5000 ME, 20000 ME. По 0,3 мл 3000 ME; по 0,3 мл 5000 ME; по 0,5 мл або по 0,6 мл 20000 ME в в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття.
Розчин для внутрішньовенного і підшкірного введення, 40000 ME. По 0,3 мл (12000 ME), по 1 мл (40000 ME) в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1, 2 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 контурна чарункова упаковка по 1, 2 або 3 шприца або 2 контурні чарункові упаковки по 2 або 3 шприца в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття.
По 5 амп. в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ і плівки багатошарової, або без плівки. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
По 0,3 мл 1000 ME, 0,4 мл 4000 ME в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1, 2 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачку з двох сторін заклеюють наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
По 0,3 мл 2000 ME, 0,5 мл 2000 ME, 0,6 мл 10000 ME, 1 мл по 10000 ME в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1, 2 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону. 5 контурних чарункових упаковок по 2 шприца без пристрою для захисту голки в пачці з картону.
Пачку з двох сторін заклеюють наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
По 0,25 мл (2500 ME); 0,6 мл (6000 ME); 0,8 мл (8000 ME) в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття або без наклейок.
Розчин для внутрішньовенного і підшкірного введення, 3000 ME, 5000 ME, 20000 ME. По 0,3 мл 3000 ME; по 0,3 мл 5000 ME; по 0,5 мл або по 0,6 мл 20000 ME в в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 або 2 контурні чарункові упаковки в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття.
Розчин для внутрішньовенного і підшкірного введення, 40000 ME. По 0,3 мл (12000 ME), по 1 мл (40000 ME) в шприці стерильному скляному градуйованому з голкою, захисним ковпачком, з додатковим автоматичним або неавтоматичним пристроєм для захисту голки після використання шприца або без нього.
По 1, 2 або 3 шприца в контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ або ПЕТ і плівки багатошарової або поліпропіленової, або ПЕ, або паперу упаковочного з полімерним покриттям, або паперу для упаковування медичних виробів. 1 контурна чарункова упаковка по 1, 2 або 3 шприца або 2 контурні чарункові упаковки по 2 або 3 шприца в пачці з картону.
Пачка з двох сторін заклеюється наклейками з самоклеючого матеріалу для контролю розкриття.
