Глево

Протимікробне, бактерицидне широкого спектра.

Глево (левофлоксацин) — протимікробний бактерицидний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Блокує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) і топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію і зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах.

До препарату чутливі аеробні грампозитивні організми: Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus faecalis, Enterococcus spp., Listeria monocytogenes, Staphylococcus coagulase-negative метициліно-чутливі і метициліно-уміреночутливі, Staphylococcus aureus метициліно-чутливі, Staphylococcus epidermidis метициліно-чутливі, Staphylococcus spp., Streptococci групи С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae пеніциліно-чутливі/уміреночутливі/резистентні, Streptococcus pyogenes і Viridans пеніциліно-уміреночутливі/резистентні; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Acinetobacter baumannii, Acinetobacter spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp., Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae ампіциліно-чутливі/резистентні, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Moraxella catarrhalis β+/β−, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (не продукуючі пеніциліназу/продукуючі пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pasteurella canis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida, Pasteurella spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp., Salmonella spp., Serratia marcescens, Serratia spp.; анаеробні мікроорганізми: Bacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp., Veillonella spp.; інші мікроорганізми: Bartonella spp., Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Legionella spp., Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium spp., Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.

При прийомі внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується (прийом їжі мало впливає на швидкість і повноту абсорбції). Біодоступність — 99%. Tmax — 1–2 год; при прийомі 250 і 500 мг Cmax в крові становить 2,8 і 5,2 мкг/мл відповідно. Зв'язок з білками плазми — 30–40%.

Добре проникає в органи і тканини — легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, органи сечостатевої системи, поліморфноядерні лейкоцити, альвеолярні макрофаги.

У печінці невелика частина окислюється і/або дезацетилюється. Нирковий кліренс становить 70% загального кліренсу. T1/2 — 6–8 год. Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Менше 5% левофлоксацину екскретується у вигляді метаболітів. У незмінному вигляді нирками протягом 24 год виводиться 70% і за 48 год — 87%; у кишечнику за 72 год виявляється 4% прийнятої внутрішньо дози.

Для дорослих:

Бактеріальні інфекції, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами, у дорослих:
— гострий синусит;
— загострення хронічного бронхіту;
— позалікарняна пневмонія;
— неускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
— ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (в т.ч. пієлонефрит);
— хронічний бактеріальний простатит;
— інфекції шкіри і м'яких тканин;
— септицемія/бактериемія, пов'язані з вказаними вище показаннями;
— інфекції черевної порожнини;
— комплексне лікування лікарсько-стійких форм туберкульозу

— епілепсія;
— ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні хінолонами;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— дитячий і підлітковий вік (до 18 років);
— підвищена чутливість до левофлоксацину та інших фторхінолонів.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (через високу ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок), при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Госпітальні інфекції, викликані синьогнійною паличкою (Pseudomonas aeruginosa), можуть вимагати комбінованого лікування.

Ризик розвитку резистентності

Поширеність набутої резистентності висіяних штамів мікроорганізмів може змінюватися в залежності від географічного регіону і з плином часу. У зв'язку з цим потрібна інформація про резистентність до препарату в конкретній країні. Для терапії важких інфекцій або при неефективності лікування повинен бути встановлений мікробіологічний діагноз з виділенням збудника і визначенням його чутливості до левофлоксацину.

Метицилін-резистентний золотистий стафілокок

Існує висока ймовірність того, що метицилін-резистентний золотистий стафілокок буде резистентним до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин. Тому левофлоксацин не рекомендується для лікування встановлених або передбачуваних інфекцій, викликаних метицилін-резистентним золотистим стафілококом, у разі якщо лабораторні аналізи не підтвердили чутливості цього мікроорганізму до левофлоксацину.

Втрата працездатності (інвалідизація) і потенційно необоротні серйозні побічні реакції, обумовлені прийомом фторхінолонів

Застосування фторхінолонів, в т.ч. левофлоксацину, було пов'язане з втратою працездатності і розвитком необоротних серйозних побічних реакцій з боку різних систем організму, які можуть розвинутися одночасно у одного і того ж пацієнта. Побічні реакції, викликані фторхінолонами, включають тендиніти, розрив сухожиль, артралгію, міалгію, периферичну невропатію, а також побічні ефекти з боку нервової системи (галюцинації, тривога, депресія, безсоння, головні болі і сплутаність свідомості). Дані реакції можуть розвинутися в період від декількох годин до декількох тижнів після початку терапії левофлоксацином. Розвиток цих побічних реакцій відзначалося у пацієнтів будь-якого віку і без наявності попередніх факторів ризику. При виникненні перших ознак або симптомів будь-яких серйозних побічних реакцій слід негайно припинити застосування левофлоксацину. Слід уникати застосування фторхінолонів, в т.ч. левофлоксацину, у пацієнтів, у яких відзначалися будь-які з цих серйозних побічних реакцій.

Пацієнти, схильні до розвитку судом

Як і інші хінолони, левофлоксацин повинен з великою обережністю застосовуватися у пацієнтів з схильністю до судом. До таких пацієнтів відносяться пацієнти з попередніми ураженнями ЦНС, такими як інсульт, важка черепно-мозкова травма; пацієнти, які одночасно приймають препарати, що знижують поріг судомної активності головного мозку (наприклад, теофілін; фенбуфен та інші НПЗП).

При розвитку судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Псевдомембранозний коліт

Розвинена під час або після лікування левофлоксацином діарея, особливо важкого ступеня, стійка і/або з кров'ю, може бути, симптомом псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile. У разі підозри на розвиток псевдомембранозного коліту лікування левофлоксацином слід негайно припинити і відразу ж почати специфічну антибіотикотерапію (ванкоміцин, тейкопланін або метронидазол внутрішньо). Препарати, що гальмують перистальтику кишечника, протипоказані.

Тендиніт і розрив сухожиль

Тендиніт, рідко виникає на тлі застосування хінолонів, може іноді призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля, і може бути двостороннім. Цей побічний ефект може розвинутися протягом 48 год після початку лікування або через кілька місяців після завершення терапії фторхінолонами.

Пацієнти похилого віку більш схильні до розвитку тендиніту; у пацієнтів, які приймають фторхінолони, ризик розриву сухожилля може підвищуватися при одночасному застосуванні ГКС. Крім цього, у пацієнтів після трансплантації підвищений ризик розвитку тендинітів, тому рекомендується дотримуватися обережності при призначенні фторхінолонів даної категорії пацієнтів. У пацієнтів з порушеннями функції нирок добову дозу слід скоригувати на підставі КК.

Пацієнтам слід рекомендувати залишатися в спокої при появі перших ознак тендинітів або розривів сухожиль, і звернутися до лікаря. При підозрі на розвиток тендиніту або розрив сухожилля слід негайно припинити лікування препаратом Глево і почати відповідне лікування ураженого сухожилля, наприклад, забезпечивши йому достатню іммобілізацію.

Реакції гіперчутливості

Левофлоксацин може викликати серйозні, потенційно летальні реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок) навіть при застосуванні початкових доз. У разі їх розвитку пацієнтам слід негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Тяжкі шкірні небажані реакції

При застосуванні левофлоксацину були зареєстровані тяжкі шкірні небажані реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона і лікарську реакцію з еозинофілією і системною симптоматикою (DRESS-синдром), які можуть бути загрозливими для життя або летальними. При призначенні препарату пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки і симптоми тяжких шкірних небажаних реакцій і перебувати під ретельним медичним наглядом. При появі ознак і симптомів, що свідчать про розвиток цих небажаних реакцій, слід негайно припинити прийом препарату Глево і розглянути можливість призначення альтернативного лікування. Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта розвинулася тяжка небажана шкірна реакція, така як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз або DRESS-синдром, відновлювати застосування препарату у цього пацієнта не слід.

Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів

Повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки, включаючи розвиток печінкової недостатності з летальним результатом, при застосуванні левофлоксацину, головним чином, у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, з сепсисом. Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність припинення лікування і термінового звернення до лікаря в разі появи ознак і симптомів ураження печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, шкірний свербіж і болі в животі.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Оскільки левофлоксацин екскретується головним чином через нирки, у пацієнтів з порушеннями функції нирок потрібен обов'язковий контроль функції нирок, а також корекція режиму дозування). При лікуванні пацієнтів похилого віку слід враховувати, що у пацієнтів цієї групи часто відзначаються порушення функції нирок.

Запобігання розвитку реакцій фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація при застосуванні левофлоксацину розвивається дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам не рекомендується під час лікування і протягом 48 год після закінчення лікування левофлоксацином піддаватися сильному сонячному або штучному ультрафіолетовому опроміненню (наприклад, відвідувати солярій).

Суперінфекція

Як і при застосуванні інших антибіотиків, застосування левофлоксацину, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого розмноження резистентних до нього мікроорганізмів (бактерій і грибів), що може викликати зміни нормальної мікрофлори людини. В результаті може розвинутися суперінфекція. Тому в ході лікування обов'язково проводити повторну оцінку стану пацієнта, і, в разі розвитку під час лікування суперінфекції, слід вживати відповідних заходів.

Подовження інтервалу QT

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин.

При застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT: у пацієнтів з нескоригованими електролітними порушеннями (з гіпокаліємією, гіпомагніємією); з синдромом вродженого подовження інтервалу QT; з захворюваннями серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія); при одночасному застосуванні лікарських препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, таких як антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики.

Пацієнти похилого віку і пацієнти жіночої статі можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому у них слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин.

Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

У пацієнтів з латентним або маніфестованим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази є схильність до розвитку гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами, що слід враховувати при лікуванні левофлоксацином.

Дисглікемія (гіпо- і гіперглікемія)

Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки розвитку гіперглікемії і гіпоглікемії. На тлі терапії левофлоксацином дисглікемія частіше розвивалася у пацієнтів похилого віку і пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують супутню терапію пероральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. При застосуванні левофлоксацину у таких пацієнтів зростає ризик розвитку гіпоглікемії, аж до гіпоглікемічної коми. Необхідно інформувати пацієнтів про симптоми гіпоглікемії (сплутаність свідомості, запаморочення, "вовчий" апетит, головний біль, нервозність, відчуття серцебиття або почастішання пульсу, блідість шкірних покривів, пітливість, тремор, слабкість). Якщо у пацієнта розвивається гіпоглікемія, необхідно негайно припинити лікування левофлоксацином і почати відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. При проведенні лікування левофлоксацином у пацієнтів похилого віку і у пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові.

Периферична невропатія

У пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, повідомлялося про випадки розвитку сенсорної і сенсорно-моторної периферичної невропатії, початок якої може бути швидким. Якщо у пацієнта розвиваються симптоми невропатії, застосування левофлоксацину повинно бути припинено. Це мінімізує можливий ризик розвитку необоротних змін.

Пацієнти повинні бути проінформовані про необхідність повідомляти своєму лікарю про появу будь-яких симптомів невропатії. Фторхінолони не слід призначати пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на периферичну невропатію.

Загострення псевдопаралітичної міастенії (myasthenia gravis)

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, характеризуються блокуючою нервово-м'язове проведення активністю і можуть посилювати м'язову слабкість у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. У постреєстраційному періоді спостерігалися небажані реакції, включаючи легеневу недостатність, що вимагала проведення штучної вентиляції легень, і летальний результат, які асоціювалися з застосуванням фторхінолонів у пацієнтів з псевдопаралітичною міастенією. Застосування левофлоксацину у пацієнта з встановленим діагнозом псевдопаралітичної міастенії не рекомендується

Застосування при повітряно-крапельному шляху зараження сибірською виразкою

Застосування левофлоксацину у людини за цим показанням засноване на даних по чутливості до нього Bacillus anthracis, отриманих в дослідженнях in vitro і в експериментальних дослідженнях, проведених на тваринах, а також на обмежених даних застосування левофлоксацину у людини. Лікуючі лікарі повинні звертатися до національних і/або міжнародних документів, які відображають вироблену спільними зусиллями точку зору по лікуванню сибірської виразки.

Психотичні реакції

Психотичні реакції, включаючи суїцидальні думки/спроби, відзначалися у пацієнтів, які приймають фторхінолони, включаючи левофлоксацин, іноді після прийому разової дози. У разі розвитку будь-яких побічних ефектів з боку ЦНС, включаючи порушення психіки, лікування левофлоксацином слід негайно припинити і призначити відповідну терапію. У цих випадках рекомендується перейти на терапію іншим антибіотиком, відмінним від фторхінолонів, якщо це можливо. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з психозами або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

Аневризма і розшарування аорти

За даними епідеміологічних досліджень повідомлялося про підвищений ризик розвитку аневризми аорти і розшарування аорти після застосування фторхінолонів, особливо у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик і розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою аорти в сімейному анамнезі, або у пацієнтів з діагностованою аневризмою аорти і/або розшаруванням аорти або при наявності інших факторів ризику або станів, що передбачають розвиток аневризми аорти або розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса судинного типу, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, артеріальна гіпертензія, атеросклероз).

У разі появи раптового болю в животі, грудях або спині, пацієнту слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Порушення зору

При розвитку будь-яких порушень зору необхідна негайна консультація офтальмолога.

Вплив на лабораторні тести

У пацієнтів, які приймають левофлоксацин, визначення опіатів в сечі може призводити до хибнопозитивних результатів, які слід підтверджувати більш специфічними методами.

Левофлоксацин може інгібувати ріст Mycobacterium tuberculosis і призводити в подальшому до хибнонегативних результатів бактеріологічної діагностики туберкульозу.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами

Такі побічні ефекти препарату Глево, як запаморочення або вертиго, сонливість і розлади зору, можуть знижувати психомоторні реакції і здатність до концентрації уваги. Це може становити певний ризик в ситуаціях, коли ці здібності мають особливе значення (наприклад, при керуванні автомобілем, при обслуговуванні машин і механізмів, при виконанні робіт в нестійкому положенні).

Зазначені нижче побічні ефекти представлені відповідно до наступних градацій частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

Симптоми

Виходячи з даних, отриманих в токсикологічних дослідженнях, проведених у тварин, найважливішими очікуваними симптомами гострого передозування препарату Глево є симптоми з боку центральної нервової системи (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, запаморочення і судоми).

При постреєстраційному застосуванні препарату при передозуванні спостерігалися ефекти з боку центральної нервової системи, включаючи сплутаність свідомості, судоми, галюцинації і тремор.

Можливий розвиток нудоти і виникнення ерозій слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

У клініко-фармакологічних дослідженнях, проведених з дозами левофлоксацину, що перевищують терапевтичні, спостерігалося подовження інтервалу QT.

Лікування

У разі передозування потрібне ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторинг електрокардіограми. Лікування симптоматичне. У разі гострого передозування препарату Глево показано промивання шлунка і введення антацидів для захисту слизової оболонки шлунка. Левофлоксацин не виводиться за допомогою діалізу (гемодіалізу, перитонеального діалізу і постійного амбулаторного перитонеального діалізу). Специфічного антидоту не існує.

Взаємодії, що вимагають дотримання обережності

З препаратами, що містять магній, алюміній, залізо і цинк, диданозином

Препарати, що містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі цинку або заліза (лікарські препарати для лікування анемії), магній- і/або алюмінійвмісні препарати (такі як антациди), диданозин (тільки лікарські форми, що містять в якості буфера алюміній або магній), рекомендується приймати не менше ніж за 2 год до або через 2 год після прийому препарату Глево.

Солі кальцію надають мінімальний ефект на абсорбцію левофлоксацину при його прийомі внутрішньо.

З сукральфатом

Дія препарату Глево значно послаблюється при одночасному застосуванні сукральфату (засоби для захисту слизової оболонки шлунка).

Пацієнтам, які отримують левофлоксацин і сукральфат, рекомендується приймати сукральфат через 2 год після прийому левофлоксацину.

З теофіліном, фенбуфеном або іншими лікарськими засобами з групи НПЗП, що знижують поріг судомної готовності головного мозку

Фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном не виявлено. Однак при одночасному застосуванні хінолонів і теофіліну, НПЗП та інших препаратів, що знижують поріг судомної готовності головного мозку, можливе виражене зниження порогу судомної готовності головного мозку.

Концентрація левофлоксацину при одночасному прийомі фенбуфену підвищується тільки на 13%.

З непрямими антикоагулянтами (антагоністи вітаміну К)

У пацієнтів, які отримували лікування левофлоксацином в комбінації з непрямими антикоагулянтами (наприклад, варфарином), спостерігалося підвищення протромбінового часу/МНО і/або розвиток кровотечі, в т.ч. важкої. Тому при одночасному застосуванні непрямих антикоагулянтів і левофлоксацину необхідний регулярний контроль показників згортання крові.

З пробенецидом і циметидином

При одночасному застосуванні лікарських препаратів, що порушують ниркову канальцеву секрецію, таких як пробенецид і циметидин, і левофлоксацину, слід дотримуватися обережності, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Виведення (нирковий кліренс) левофлоксацину сповільнюється під дією циметидину на 24% і пробенециду на 34%. Малоймовірно, що це може мати клінічне значення при нормальній функції нирок.

З циклоспорином

Левофлоксацин збільшував T1/2 циклоспорину на 33%. Оскільки це збільшення є клінічно незначущим, корекції дози циклоспорину при його одночасному застосуванні з левофлоксацином не потрібно.

З ГКС

Одночасний прийом ГКС підвищує ризик розриву сухожиль.

З лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики).

Інші

Проведені клініко-фармакологічні дослідження для вивчення можливого фармакокінетичного взаємодії левофлоксацину з дигоксином, глібенкламідом, ранітидином і варфарином показали, що фармакокінетика левофлоксацину при одночасному застосуванні з цими препаратами не змінюється в достатній мірі, щоб це мало клінічне значення.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 і 500 мг.
У контурній чарунковій упаковці з ПВХ-алюмінієвої фольги, 5 шт.
1, 2 або 5 контурних чарункових упаковок у картонній пачці.