Рікотиб
Riсotib
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Костарокс, Еторикоксиб, Аркоксія, Бікситор, Аторіка, Долококс, Ріксія, Етарія, Еторелекс, Еторіакс
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Ricоtib" 0,06 № 14
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі
Rp.: "Ricоtib" 120 mg
D.t.d. № 7 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі
Rp.: "Ricоtib" 120 mg
D.t.d. № 7 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Анальгезуючий, жарознижуючий, протизапальний.
Фармакодинаміка
Еторикоксиб є пероральним, селективним інгібітором ЦОГ-2 в терапевтичному діапазоні доз.
У клінічних дослідженнях еторикоксиб викликав дозозалежне інгібування ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 у дозах до 150 мг щоденно. Еторикоксиб не інгібував синтез ПГ у шлунку і не впливав на функцію тромбоцитів.
ЦОГ відповідає за вироблення ПГ. Ідентифіковані дві ізоформи, ЦОГ-1 і ЦОГ-2. ЦОГ-2 — це ізоформа ферменту, яка, як було показано, індукується провоспалювальними стимулами і, як передбачається, в першу чергу відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення і лихоманки. ЦОГ-2 також бере участь в овуляції, імплантації і закритті артеріального протоку, регуляції функції нирок і функцій ЦНС (індукція лихоманки, сприйняття болю і когнітивні функції), може грати певну роль у загоєнні виразок. ЦОГ-2 була виявлена в тканинах навколо виразок шлунка у людини, але її значення для загоєння виразок не встановлено.
У клінічних дослідженнях еторикоксиб викликав дозозалежне інгібування ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 у дозах до 150 мг щоденно. Еторикоксиб не інгібував синтез ПГ у шлунку і не впливав на функцію тромбоцитів.
ЦОГ відповідає за вироблення ПГ. Ідентифіковані дві ізоформи, ЦОГ-1 і ЦОГ-2. ЦОГ-2 — це ізоформа ферменту, яка, як було показано, індукується провоспалювальними стимулами і, як передбачається, в першу чергу відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення і лихоманки. ЦОГ-2 також бере участь в овуляції, імплантації і закритті артеріального протоку, регуляції функції нирок і функцій ЦНС (індукція лихоманки, сприйняття болю і когнітивні функції), може грати певну роль у загоєнні виразок. ЦОГ-2 була виявлена в тканинах навколо виразок шлунка у людини, але її значення для загоєння виразок не встановлено.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо швидко абсорбується з ШКТ. Біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 100%. Після прийому дорослими натщесерце в дозі 120 мг Cmax становить 3.6 мкг/мл, Tmax - 1 год після прийому. Прийом їжі не має суттєвого впливу на вираженість і швидкість абсорбції еторикоксибу при прийомі в дозі 120 мг. Разом з тим значення Cmax знижуються на 36% і Tmax збільшується на 2 год. Середня геометрична величина AUC0-24 склала 37.8 мкг × год/мл. Фармакокінетика еторикоксибу в межах терапевтичних доз має лінійний характер.
Зв'язування з білками плазми перевищує 92%. Vd у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний і ГЕБ.
Інтенсивно метаболізується в печінці, з участю ізоферментів цитохрому Р450 і утворенням 6-гідроксиметил-еторикоксибу. Виявлено 5 метаболітів еторикоксибу, основні - 6-гідроксиметил-еторикоксиб і його похідне - 6-карбокси-ацетил-еторикоксиб. Основні метаболіти не впливають на ЦОГ-1 і зовсім неактивні або малоактивні щодо ЦОГ-2.
Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Менше 1% виводиться з сечею в незміненому вигляді.
При одноразовому в/в введенні 70% виводиться нирками, 20% - через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено в незміненому вигляді.
Рівноважний стан досягається через 7 діб при щоденному прийомі в дозі 120 мг, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає T1/2 - близько 22 год. Плазмовий кліренс становить приблизно 50 мл/хв.
У пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) одноразовий прийом еторикоксибу в дозі 60 мг/добу супроводжувався збільшенням AUC на 16% порівняно зі здоровими особами.
У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали препарат у дозі 60 мг через день, значення AUC було таким же, як у здорових осіб, які приймали препарат щоденно в тій же дозі.
Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу - близько 50 мл/хв).
Зв'язування з білками плазми перевищує 92%. Vd у рівноважному стані становить близько 120 л. Еторикоксиб проникає через плацентарний і ГЕБ.
Інтенсивно метаболізується в печінці, з участю ізоферментів цитохрому Р450 і утворенням 6-гідроксиметил-еторикоксибу. Виявлено 5 метаболітів еторикоксибу, основні - 6-гідроксиметил-еторикоксиб і його похідне - 6-карбокси-ацетил-еторикоксиб. Основні метаболіти не впливають на ЦОГ-1 і зовсім неактивні або малоактивні щодо ЦОГ-2.
Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Менше 1% виводиться з сечею в незміненому вигляді.
При одноразовому в/в введенні 70% виводиться нирками, 20% - через кишечник, переважно у вигляді метаболітів. Менше 2% виявлено в незміненому вигляді.
Рівноважний стан досягається через 7 діб при щоденному прийомі в дозі 120 мг, з коефіцієнтом кумуляції близько 2, що відповідає T1/2 - близько 22 год. Плазмовий кліренс становить приблизно 50 мл/хв.
У пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) одноразовий прийом еторикоксибу в дозі 60 мг/добу супроводжувався збільшенням AUC на 16% порівняно зі здоровими особами.
У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), які приймали препарат у дозі 60 мг через день, значення AUC було таким же, як у здорових осіб, які приймали препарат щоденно в тій же дозі.
Гемодіаліз незначно впливав на виведення (кліренс діалізу - близько 50 мл/хв).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води.
Еторикоксиб слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом.
Остеоартрит
Рекомендована доза становить 30 мг або 60 мг один раз на день.
Ревматоїдний артрит
Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів з недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити титруванням дозу до 60 мг один раз на день. При відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування.
Анкілозуючий спондиліт
Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів з недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити титруванням дозу до 60 мг один раз на день. При відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування.
Хронічний біль у нижній частині спини
Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування не повинна перевищувати 12 тижнів.
Стану, що супроводжуються гострим болем
При станах, що супроводжуються гострим болем, еторикоксиб слід застосовувати тільки в гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит
Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день.
Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг становить не більше 8 днів.
Гострий біль після стоматологічних операцій
Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій еторикоксиб слід застосовувати тільки в гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином:
- добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг;
- добова доза при ревматоїдному артриті не повинна перевищувати 90 мг;
- добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг;
- добова доза при хронічному болю в нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг, максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів
- добова доза при гострому подагричному артриті не повинна перевищувати 120 мг, максимальна тривалість лікування обмежена періодом 8 днів;
- добова доза для купірування болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні.
Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися в залежності від дози і тривалості терапії, повинен застосовуватися максимально можливий короткий курс і найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта в полегшенні симптомів і його реакції на проведену терапію (див. розділ «Особливі вказівки»).
Особливі групи пацієнтів
Літні
Корекції дози у пацієнтів літнього віку не потрібно. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів літнього віку слід дотримуватися обережності.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Незалежно від показання до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкої ступені тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам з порушеннями функції печінки середньої ступені тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день.
Рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів з порушеннями функції печінки середньої ступені тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для даної групи пацієнтів.
Еторикоксиб слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом.
Остеоартрит
Рекомендована доза становить 30 мг або 60 мг один раз на день.
Ревматоїдний артрит
Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів з недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити титруванням дозу до 60 мг один раз на день. При відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування.
Анкілозуючий спондиліт
Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. У деяких пацієнтів з недостатнім полегшенням симптомів прийом збільшеної дози 90 мг один раз на день може підвищити ефективність. Після стабілізації клінічного стану пацієнта доцільно знизити титруванням дозу до 60 мг один раз на день. При відсутності посилення терапевтичної дії слід розглянути інші варіанти лікування.
Хронічний біль у нижній частині спини
Рекомендована доза становить 60 мг один раз на день. Тривалість лікування не повинна перевищувати 12 тижнів.
Стану, що супроводжуються гострим болем
При станах, що супроводжуються гострим болем, еторикоксиб слід застосовувати тільки в гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит
Рекомендована доза становить 120 мг один раз на день.
Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг становить не більше 8 днів.
Гострий біль після стоматологічних операцій
Рекомендована доза становить 90 мг один раз на день. При лікуванні гострого болю після стоматологічних операцій еторикоксиб слід застосовувати тільки в гострий симптоматичний період, обмежений максимальною тривалістю 3 дні. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином:
- добова доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг;
- добова доза при ревматоїдному артриті не повинна перевищувати 90 мг;
- добова доза при анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг;
- добова доза при хронічному болю в нижній частині спини не повинна перевищувати 60 мг, максимальна тривалість лікування обмежена періодом 12 тижнів
- добова доза при гострому подагричному артриті не повинна перевищувати 120 мг, максимальна тривалість лікування обмежена періодом 8 днів;
- добова доза для купірування болю після стоматологічних операцій не повинна перевищувати 90 мг; з обмеженням максимально 3 дні.
Оскільки ризик ускладнень з боку серцево-судинної системи при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 може підвищуватися в залежності від дози і тривалості терапії, повинен застосовуватися максимально можливий короткий курс і найменша ефективна добова доза. Необхідно проведення періодичної оцінки потреби пацієнта в полегшенні симптомів і його реакції на проведену терапію (див. розділ «Особливі вказівки»).
Особливі групи пацієнтів
Літні
Корекції дози у пацієнтів літнього віку не потрібно. Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, при застосуванні препарату у пацієнтів літнього віку слід дотримуватися обережності.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Незалежно від показання до застосування пацієнтам з порушеннями функції печінки легкої ступені тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг один раз на день. Пацієнтам з порушеннями функції печінки середньої ступені тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) незалежно від показання до застосування не слід перевищувати дозу 30 мг один раз на день.
Рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів з порушеннями функції печінки середньої ступені тяжкості, оскільки клінічний досвід у даної групи пацієнтів обмежений. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний для даної групи пацієнтів.
Показання
Симптоматична терапія остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту; біль і симптоми запалення, пов'язані з гострим подагричним артритом; короткострокове лікування болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції.
Протипоказання
Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа або навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі).
Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна або інша кровотеча.
Запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення.
Гемофілія та інші порушення згортання крові.
Виражена серцева недостатність (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA).
Виражена печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або активне захворювання печінки.
Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія.
Період після проведення аортокоронарного шунтування; захворювання периферичних артерій, цереброваскулярні захворювання, клінічно виражена ІХС.
Стійка артеріальна гіпертензія при значеннях АТ більше 140/90 мм рт. ст.
Вагітність, період лактації (грудного вигодовування).
Дитячий і підлітковий вік до 16 років.
Підвищена чутливість до еторикоксибу.
Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна або інша кровотеча.
Запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт) у фазі загострення.
Гемофілія та інші порушення згортання крові.
Виражена серцева недостатність (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA).
Виражена печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або активне захворювання печінки.
Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія.
Період після проведення аортокоронарного шунтування; захворювання периферичних артерій, цереброваскулярні захворювання, клінічно виражена ІХС.
Стійка артеріальна гіпертензія при значеннях АТ більше 140/90 мм рт. ст.
Вагітність, період лактації (грудного вигодовування).
Дитячий і підлітковий вік до 16 років.
Підвищена чутливість до еторикоксибу.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують при вказівках в анамнезі на виразкові ураження ШКТ, інфекції Helicobacter pylori, у осіб літнього віку, у пацієнтів, які тривало отримували НПЗП, при тяжких соматичних захворюваннях, дисліпідемії/гіперліпідемії, при цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії, набряках і затримці рідини, курінні, у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв, при супутній терапії наступними лікарськими засобами: антикоагулянтами (наприклад, варфарином), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем), ГКС (наприклад, преднізолоном), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном), при хронічному алкоголізмі.
У період лікування потрібен ретельний контроль АТ протягом перших 2 тижнів і періодично в подальшому.
У період лікування слід регулярно контролювати показники функції печінки і нирок. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ в 3 рази і більше відносно ВГН, лікування слід припинити.
Враховуючи зростання ризику розвитку небажаних ефектів з збільшенням тривалості прийому необхідно періодично оцінювати необхідність продовження лікування і можливість зниження дози.
Не слід застосовувати одночасно з іншими НПЗП.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти, у яких відзначалися епізоди запаморочень, сонливості або слабкості, повинні утриматися від занять, що вимагають концентрації уваги.
У період лікування потрібен ретельний контроль АТ протягом перших 2 тижнів і періодично в подальшому.
У період лікування слід регулярно контролювати показники функції печінки і нирок. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ в 3 рази і більше відносно ВГН, лікування слід припинити.
Враховуючи зростання ризику розвитку небажаних ефектів з збільшенням тривалості прийому необхідно періодично оцінювати необхідність продовження лікування і можливість зниження дози.
Не слід застосовувати одночасно з іншими НПЗП.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти, у яких відзначалися епізоди запаморочень, сонливості або слабкості, повинні утриматися від занять, що вимагають концентрації уваги.
Побічні ефекти
З боку травної системи: часто - епігастральний біль, нудота, діарея, диспепсія, метеоризм; іноді - здуття живота, відрижка, посилення перистальтики, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, гастрит, виразка слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, синдром подразненого кишечника, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота, блювання; дуже рідко - виразки ШКТ (з кровотечею або перфорацією), гепатит.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, слабкість; іноді - порушення смаку, сонливість, порушення сну, порушення чутливості, в т.ч. парестезії/гіперестезії, тривога, депресія, порушення концентрації; дуже рідко - галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку органів чуття: іноді - нечіткість зору, кон'юнктивіт, шум у вухах, вертиго.
З боку сечовидільної системи: іноді - протеїнурія; дуже рідко - ниркова недостатність, зазвичай оборотна при відміні препарату.
Алергічні реакції: дуже рідко - анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи виражене зниження АТ і шок.
З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, підвищення АТ; іноді - припливи, порушення мозкового кровообігу, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда; дуже рідко - гіпертонічний криз.
З боку дихальної системи: іноді - кашель, задишка, носова кровотеча; дуже рідко - бронхоспазм.
Дерматологічні реакції: часто - екхімози; іноді - набряклість обличчя, шкірний свербіж, висип; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
Інфекційні ускладнення: іноді - гастроентерит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, сечовивідного тракту.
З боку кістково-м'язової системи: іноді - м'язові судоми, артралгія, міалгія.
З боку обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини; іноді - зміни апетиту, підвищення маси тіла.
З боку лабораторних досліджень: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - підвищення азоту в крові і сечі, підвищення активності КФК, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, гіперкаліємія, лейкопенія, тромбоцитопенія, підвищення креатиніну сироватки, підвищення сечової кислоти; рідко - підвищення натрію в сироватці крові.
Інші: часто - грипоподібний синдром; іноді - болі в грудній клітці.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, слабкість; іноді - порушення смаку, сонливість, порушення сну, порушення чутливості, в т.ч. парестезії/гіперестезії, тривога, депресія, порушення концентрації; дуже рідко - галюцинації, сплутаність свідомості.
З боку органів чуття: іноді - нечіткість зору, кон'юнктивіт, шум у вухах, вертиго.
З боку сечовидільної системи: іноді - протеїнурія; дуже рідко - ниркова недостатність, зазвичай оборотна при відміні препарату.
Алергічні реакції: дуже рідко - анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи виражене зниження АТ і шок.
З боку серцево-судинної системи: часто - серцебиття, підвищення АТ; іноді - припливи, порушення мозкового кровообігу, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда; дуже рідко - гіпертонічний криз.
З боку дихальної системи: іноді - кашель, задишка, носова кровотеча; дуже рідко - бронхоспазм.
Дерматологічні реакції: часто - екхімози; іноді - набряклість обличчя, шкірний свербіж, висип; дуже рідко - кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.
Інфекційні ускладнення: іноді - гастроентерит, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, сечовивідного тракту.
З боку кістково-м'язової системи: іноді - м'язові судоми, артралгія, міалгія.
З боку обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини; іноді - зміни апетиту, підвищення маси тіла.
З боку лабораторних досліджень: часто - підвищення активності печінкових трансаміназ; іноді - підвищення азоту в крові і сечі, підвищення активності КФК, зниження гематокриту, зниження гемоглобіну, гіперкаліємія, лейкопенія, тромбоцитопенія, підвищення креатиніну сироватки, підвищення сечової кислоти; рідко - підвищення натрію в сироватці крові.
Інші: часто - грипоподібний синдром; іноді - болі в грудній клітці.
Передозування
У клінічних дослідженнях застосування разових доз еторикоксибу до 500 мг і багаторазових доз до 150 мг/добу протягом 21 дня не призвело до значної токсичності. Є повідомлення про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні ефекти не повідомлялося. Найбільш часто спостережувані небажані явища відповідали профілю безпеки еторикоксибу (наприклад, шлунково-кишкові, кардіоренальні явища).
Лікування: у разі передозування доцільно застосувати звичайні заходи підтримки, наприклад видалити неабсорбований еторикоксиб з ШКТ, проводити клінічний моніторинг і за необхідності — підтримуючу терапію.
Еторикоксиб не видаляється при гемодіалізі, невідомо, чи видаляється еторикоксиб при перитонеальному діалізі.
Лікування: у разі передозування доцільно застосувати звичайні заходи підтримки, наприклад видалити неабсорбований еторикоксиб з ШКТ, проводити клінічний моніторинг і за необхідності — підтримуючу терапію.
Еторикоксиб не видаляється при гемодіалізі, невідомо, чи видаляється еторикоксиб при перитонеальному діалізі.
Лікарняна взаємодія
У хворих, які отримують варфарин, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг/добу супроводжувався збільшенням приблизно на 13% МНО і протромбінового часу. У пацієнтів, які отримують варфарин або аналогічні лікарські засоби, слід контролювати показники МНО під час початку терапії або зміни режиму дозування еторикоксибу, особливо в перші кілька днів.
Є повідомлення про те, що неселективні НПЗП і селективні інгібітори ЦОГ-2 здатні послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Це взаємодія слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, при дегідратації або в літньому віці) подібна комбінація може погіршити функціональну недостатність нирок.
Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне призначення ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах і еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного еторикоксибу. Після досягнення рівноважного стану прийом еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз/добу не впливає на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах (81 мг/добу). Препарат не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Циклоспорин і такролімус підвищують ризик розвитку нефротоксичності на фоні прийому еторикоксибу.
Є дані про те, що неселективні НПЗП і селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати концентрацію літію в плазмі. Це взаємодія слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з літієм.
Є дані про підвищення концентрації метотрексату в плазмі на 28% (за AUC) і зниження його ниркового кліренсу на 13% під впливом еторикоксибу.
Прийом еторикоксибу в дозі 120 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу і від 0.5 до 1 мг норетиндрону протягом 21 дня, одночасно або з різницею в 12 год збільшує стаціонарну AUC0-24 етинілестрадіолу на 50-60%. Однак концентрація норетистерону зазвичай не збільшується до клінічно значущого ступеня. Це збільшення концентрації етинілестрадіолу слід враховувати при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з еторикоксибом. Подібний факт може призводити до збільшення частоти тромбоемболії, за рахунок збільшення експозиції етинілестрадіолу.
Еторикоксиб не впливає на AUC0-24 в рівноважному стані або елімінацію дигоксину. Разом з тим, еторикоксиб підвищує Cmax (в середньому на 33%), що може мати значення при розвитку передозування дигоксином.
Одночасний прийом еторикоксибу і рифампіцину (потужного індуктора печінкового метаболізму) призводить до зниження на 65% AUC еторикоксибу в плазмі. Це взаємодія слід враховувати при одночасному призначенні еторикоксибу з рифампіцином.
Є повідомлення про те, що неселективні НПЗП і селективні інгібітори ЦОГ-2 здатні послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Це взаємодія слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, при дегідратації або в літньому віці) подібна комбінація може погіршити функціональну недостатність нирок.
Еторикоксиб можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначених для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне призначення ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах і еторикоксибу може призвести до збільшення частоти виразкового ураження ШКТ та інших ускладнень порівняно з прийомом одного еторикоксибу. Після досягнення рівноважного стану прийом еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз/добу не впливає на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах (81 мг/добу). Препарат не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях. Циклоспорин і такролімус підвищують ризик розвитку нефротоксичності на фоні прийому еторикоксибу.
Є дані про те, що неселективні НПЗП і селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати концентрацію літію в плазмі. Це взаємодія слід враховувати при лікуванні хворих, які приймають еторикоксиб одночасно з літієм.
Є дані про підвищення концентрації метотрексату в плазмі на 28% (за AUC) і зниження його ниркового кліренсу на 13% під впливом еторикоксибу.
Прийом еторикоксибу в дозі 120 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу і від 0.5 до 1 мг норетиндрону протягом 21 дня, одночасно або з різницею в 12 год збільшує стаціонарну AUC0-24 етинілестрадіолу на 50-60%. Однак концентрація норетистерону зазвичай не збільшується до клінічно значущого ступеня. Це збільшення концентрації етинілестрадіолу слід враховувати при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування з еторикоксибом. Подібний факт може призводити до збільшення частоти тромбоемболії, за рахунок збільшення експозиції етинілестрадіолу.
Еторикоксиб не впливає на AUC0-24 в рівноважному стані або елімінацію дигоксину. Разом з тим, еторикоксиб підвищує Cmax (в середньому на 33%), що може мати значення при розвитку передозування дигоксином.
Одночасний прийом еторикоксибу і рифампіцину (потужного індуктора печінкового метаболізму) призводить до зниження на 65% AUC еторикоксибу в плазмі. Це взаємодія слід враховувати при одночасному призначенні еторикоксибу з рифампіцином.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 30 мг, 60 мг, 90 мг, 120 мг.
По 7, 10 або 14 таблеток у контурну чарункову упаковку з фольги алюмінієвої і С плівки тришарової для холодного формування ПВХ/Ал/ОПА.
По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають у пачку з картону коробкового.
По 7, 10 або 14 таблеток у контурну чарункову упаковку з фольги алюмінієвої і С плівки тришарової для холодного формування ПВХ/Ал/ОПА.
По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають у пачку з картону коробкового.
