Ніфедипін 20 ретард
Nifedipinum 20 retard
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Кордафлекс, Коринфар, Коринфар ретард, Кордафен, Адалат, Адалат СЛ, Аніфед, Апо-Ніфед, Веро-Ніфедипін, Гіпернал, Гіпернал 10, Гіпернал 5, Гіпернал краплі, Депін-Е, Кальцигард, Кальцигард ретард, Кальцигард-10, Кальцигард-5, Карін-Фер, Кордафлекс РД, Кордипін, Кордипін XL, Кордипін ретард, Кордипін ХЛ, Кордипін-ретард, Коринфар Уно, Міогард, Нікардія, Нікардія СД ретард, Ніфадил, Ніфебене, Ніфегексал, Ніфедекс, Ніфедикап, Ніфедикап ТМ, Ніфедикор, Ніфедипат-10, Ніфедипат-5, Ніфедипат-ретард, Ніфедипін, Ніфедипін-МІК, Ніфедипін-Н.С., Ніфедипін-ФПО, Ніфедипін-Х-Ратіофарм, Ніфекард, Ніфекард ХЛ, Ніфелат, Ніфелат Q, Ніфелат Р, Ніфесан, Ніфікард, Ново-Ніфедин, Осмо-Адалат, Роніан, Санфідіпін, Споніф 10, Фенамон, Фенігідин, Флекор-Н, Екодипін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Tab. Nifedipini retard 20 mg
D.t.d. № 30
S. Приймати по 1 таблетці 2 рази на день.
D.t.d. № 30
S. Приймати по 1 таблетці 2 рази на день.
Фармакологічні властивості
Антиангінальне, гіпотензивне.
Блокує кальцієві канали, гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і кардіоміоцитів. Розширює периферичні, в основному артеріальні судини, в т.ч. коронарні, знижує артеріальний тиск, зменшує загальний периферичний опір судин і постнавантаження на серце. Збільшує коронарний кровотік, зменшує силу серцевих скорочень, роботу серця і потребу міокарда в кисні. Покращує функцію міокарда і сприяє зменшенню розмірів серця при хронічній серцевій недостатності. Знижує тиск у легеневій артерії, має позитивний вплив на церебральну гемодинаміку. Пригнічує агрегацію тромбоцитів, має антиатерогенні властивості, покращує постстенотичну циркуляцію при атеросклерозі. Збільшує виведення натрію і води, знижує тонус міометрія. При прийомі всередину швидко і повністю всмоктується. Біодоступність усіх лікарських форм становить 40-60%. З білками плазми зв'язується близько 90% прийнятої дози. Після прийому всередину максимальна концентрація в плазмі створюється через 30 хв, період напіввиведення - 2-4 год. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів і з фекаліями. У незначних кількостях проходить через ГЕБ і плацентарний бар'єр, проникає в грудне молоко. Не має мутагенної і канцерогенної активності.
Блокує кальцієві канали, гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і кардіоміоцитів. Розширює периферичні, в основному артеріальні судини, в т.ч. коронарні, знижує артеріальний тиск, зменшує загальний периферичний опір судин і постнавантаження на серце. Збільшує коронарний кровотік, зменшує силу серцевих скорочень, роботу серця і потребу міокарда в кисні. Покращує функцію міокарда і сприяє зменшенню розмірів серця при хронічній серцевій недостатності. Знижує тиск у легеневій артерії, має позитивний вплив на церебральну гемодинаміку. Пригнічує агрегацію тромбоцитів, має антиатерогенні властивості, покращує постстенотичну циркуляцію при атеросклерозі. Збільшує виведення натрію і води, знижує тонус міометрія. При прийомі всередину швидко і повністю всмоктується. Біодоступність усіх лікарських форм становить 40-60%. З білками плазми зв'язується близько 90% прийнятої дози. Після прийому всередину максимальна концентрація в плазмі створюється через 30 хв, період напіввиведення - 2-4 год. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів і з фекаліями. У незначних кількостях проходить через ГЕБ і плацентарний бар'єр, проникає в грудне молоко. Не має мутагенної і канцерогенної активності.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, сублінгвально, в/в, внутрішньокоронарно. Максимальна добова доза короткодіючого ніфедипіну - 40 мг. Для постійного прийому рекомендується використання пролонгованих форм ніфедипіну, максимальні разова доза - 30 мг, добова доза - 180 мг.
Сублінгвально: при гіпертонічному кризі - по 10 мг через кожні 30 хв (у сумарній дозі до 40 мг) під ретельним контролем АТ і ЧСС. Після прийому рекомендується хворому перебувати в положенні "лежачи" протягом 30-60 хв.
Внутрішньо, під час або після прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води, по 10 мг 2-4 рази на добу. При недостатній вираженості ефекту можливе збільшення дози препарату (за умови переходу на пролонговані форми) до 80-120 мг/добу (залежно від препарату) протягом 7-14 днів.
При стенокардії напруги рекомендується починати терапію з 10 мг 3 рази на добу, з поступовим збільшенням дози на 10 мг через 4-5 днів.
При вазоспастичній стенокардії призначають пролонговані форми в дозі від 80 мг/добу. При ін. генезі нестабільної стенокардії - тільки в поєднанні з бета-адреноблокаторами, в дозі від 80 мг/добу.
Для таблеток пролонгованої дії - 30-60 мг 1 раз на добу.
У літніх хворих або хворих, які отримують комбіновану (антиангінальну або гіпотензивну) терапію, зазвичай призначаються менші дози.
При порушенні функції печінки, у пацієнтів з важкими порушеннями мозкового кровообігу доза повинна бути зменшена.
В/в крапельно, для купірування гіпертонічного кризу або нападу стенокардії: швидкість проведення інфузій повинна становити 0.6-1.2 мг/год; максимальна добова доза - 30 мг, термін лікування - 2-3 дні. Для продовження терапії доцільний перехід на пролонговані пероральні форми.
Внутрішньокоронарно: при спазмі коронарних судин - 0.1-0.2 мг. Пацієнтам з важкими стенозами основного стовбура коронарної артерії терапію слід починати з дози 0.05-0.1 мг, дотримуючись крайньої обережності. Не слід допускати перевищення сумарної дози в 1.2 мг протягом 3 год. Тривалість дії становить 5-15 хв. Внутрішньокоронарне введення здійснюється під час інвазивних заходів через коронарний катетер, що знаходиться безпосередньо в коронарній артерії. Введення необхідно проводити рівномірно, повільно, протягом 90-120 с. При наявності обтурації 2 судин не можна робити ін'єкцію в третій, відкритий судин, оскільки зазвичай невелика негативна інотропна дія в даному випадку може викликати серйозні ускладнення.
Сублінгвально: при гіпертонічному кризі - по 10 мг через кожні 30 хв (у сумарній дозі до 40 мг) під ретельним контролем АТ і ЧСС. Після прийому рекомендується хворому перебувати в положенні "лежачи" протягом 30-60 хв.
Внутрішньо, під час або після прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води, по 10 мг 2-4 рази на добу. При недостатній вираженості ефекту можливе збільшення дози препарату (за умови переходу на пролонговані форми) до 80-120 мг/добу (залежно від препарату) протягом 7-14 днів.
При стенокардії напруги рекомендується починати терапію з 10 мг 3 рази на добу, з поступовим збільшенням дози на 10 мг через 4-5 днів.
При вазоспастичній стенокардії призначають пролонговані форми в дозі від 80 мг/добу. При ін. генезі нестабільної стенокардії - тільки в поєднанні з бета-адреноблокаторами, в дозі від 80 мг/добу.
Для таблеток пролонгованої дії - 30-60 мг 1 раз на добу.
У літніх хворих або хворих, які отримують комбіновану (антиангінальну або гіпотензивну) терапію, зазвичай призначаються менші дози.
При порушенні функції печінки, у пацієнтів з важкими порушеннями мозкового кровообігу доза повинна бути зменшена.
В/в крапельно, для купірування гіпертонічного кризу або нападу стенокардії: швидкість проведення інфузій повинна становити 0.6-1.2 мг/год; максимальна добова доза - 30 мг, термін лікування - 2-3 дні. Для продовження терапії доцільний перехід на пролонговані пероральні форми.
Внутрішньокоронарно: при спазмі коронарних судин - 0.1-0.2 мг. Пацієнтам з важкими стенозами основного стовбура коронарної артерії терапію слід починати з дози 0.05-0.1 мг, дотримуючись крайньої обережності. Не слід допускати перевищення сумарної дози в 1.2 мг протягом 3 год. Тривалість дії становить 5-15 хв. Внутрішньокоронарне введення здійснюється під час інвазивних заходів через коронарний катетер, що знаходиться безпосередньо в коронарній артерії. Введення необхідно проводити рівномірно, повільно, протягом 90-120 с. При наявності обтурації 2 судин не можна робити ін'єкцію в третій, відкритий судин, оскільки зазвичай невелика негативна інотропна дія в даному випадку може викликати серйозні ускладнення.
Показання
- стенокардія (напруги, стабільна без ангіоспазму, стабільна вазоспастична, нестабільна вазоспастична при неефективності бета-адреноблокаторів і нітратів);
- артеріальна гіпертензія (в т.ч. вазоренальна), купірування гіпертонічного кризу;
- хвороба і синдром Рейно;
- спазм коронарних артерій (в ході діагностичних або терапевтичних втручань - черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика, реканалізація судин або аортокоронарне шунтування);
- диференційна діагностика між функціональним і органічним стенозом коронарних артерій;
- гіпертензія в "малому" колі кровообігу.
Протипоказання
- гіперчутливість
- важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт.ст.)
- вагітність
- період лактації.
- виражений стеноз устя аорти або мітрального клапана
- ГОКМП
- виражена брадикардія або тахікардія
- СССУ
- ХСН
- легка або помірна артеріальна гіпотензія
- важкі порушення мозкового кровообігу
- інфаркт міокарда з ЛЖ недостатністю
- непрохідність ШКТ (для форм із уповільненим вивільненням)
- печінкова недостатність
- ниркова недостатність (особливо хворі, які знаходяться на гемодіалізі, - високий ризик надмірного і непередбачуваного зниження АТ)
- похилого віку
- дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не досліджені).
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
- З боку ССС: тахікардія, аритмії, периферичні набряки (щиколоток, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження АТ, "припливи" крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару), надмірне зниження АТ (рідко), непритомність, розвиток або погіршення СН (частіше погіршення вже наявної). У деяких пацієнтів (особливо з важким обструктивним ураженням коронарних артерій) на початку лікування або при збільшенні дози можливе виникнення нападів стенокардії, аж до розвитку інфаркту міокарда (вимагає відміни препарату).
- З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, астенія, сонливість. При тривалому прийомі всередину у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, шаркаюча хода, тугорухливість рук або ніг, тремор кистей і пальців рук, утруднення ковтання), депресія.
- З боку травної системи: сухість у роті, підвищення апетиту, диспепсія (нудота, діарея або запор); рідко - гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), при тривалому прийомі - порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ).
- З боку опорно-рухового апарату: рідко - артралгія, набряклість суглобів, міалгія.
- З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, безсимптомний агранулоцитоз.
- -З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю).
- Алергічні реакції: рідко - шкірний свербіж, кропив'янка, екзантема, аутоімунний гепатит.
- Місцеві реакції: печіння в місці в/в введення.
Інші: рідко - порушення зору (в т.ч. транзиторна втрата зору на фоні Cmax в плазмі), гінекомастія (у літніх хворих, повністю зникаюча після відміни), галакторея, гіперглікемія, набряк легень (утруднення дихання, кашель, стридорозне дихання), збільшення маси тіла.Передозування. Симптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження АТ, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія, брадиаритмія.
Лікування: при важкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка, призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати Ca2+: показано повільне в/в введення 10% CaCl2 або кальцію глюконату, з подальшим переключенням на тривалу інфузію.
При вираженому зниженні АТ - в/в введення допаміну або добутаміну. При порушеннях провідності - атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. При розвитку СН - в/в введення строфантину. Катехоламіни слід застосовувати тільки при загрозі життю (у зв'язку з їх зниженою ефективністю потрібна висока дозування, внаслідок чого зростає небезпека розвитку аритмії). Рекомендується контроль за концентрацією в крові глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) і електролітів (K+, Ca2+).
Гемодіаліз неефективний.
Передозування
Симптоми: різка брадикардія, брадиаритмія, артеріальна гіпотензія, в важких випадках — колапс, уповільнення провідності. При прийомі великої кількості ретард-таблеток ознаки інтоксикації проявляються не раніше ніж через 3–4 год і можуть додатково виражатися у втраті свідомості аж до коми, кардіогенному шоці, судомах, гіперглікемії, метаболічному ацидозі, гіпоксії.
Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, введення норепінефрину, кальцію хлориду або кальцію глюконату в розчині атропіну (в/в). Гемодіаліз неефективний.
Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, введення норепінефрину, кальцію хлориду або кальцію глюконату в розчині атропіну (в/в). Гемодіаліз неефективний.
Лікарняна взаємодія
Нітрати, бета-адреноблокатори, діуретики, трициклічні антидепресанти, фентаніл, алкоголь — підсилюють гіпотензивний ефект. Підвищує активність теофіліну, зменшує нирковий кліренс дигоксину. Підсилює побічні ефекти вінкристину (зменшує виведення). Підвищує біодоступність цефалоспоринів (цефіксиму). Циметидин і ранітидин (в меншій мірі) можуть підвищувати рівень в плазмі. Дилтіазем уповільнює метаболізм (потрібне зменшення дози ніфедипіну). Несумісний з рифампіцином (прискорює біотрансформацію і не дозволяє створити ефективні концентрації). Сік грейпфрута (велика кількість) збільшує біодоступність.
Лікарська форма
Таблетки і драже 10 мг, ретард або пролонговані 20 мг, капсули 5 мг і 10 мг.
