Дієциклен

Контрацептивний.

Низькодозований комбінований монофазний пероральний гормональний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект базується на взаємодії різних факторів, найважливішим з яких є пригнічення овуляції та зміна в'язкості секрету шийки матки, в результаті чого він стає непроникним для сперматозоїдів.

При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає кількість вагітностей у 100 жінок, які застосовують контрацептив протягом 1 року) становить менше 1. При пропуску таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати.

У жінок, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви, цикл стає більш регулярним, зменшуються болісність, інтенсивність і тривалість менструальноподібних кровотеч, в результаті чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Є також дані про зниження ризику раку ендометрія та яєчників.

Вхідний до складу препарату гестагенний компонент дієногест є активним гестагеном, являє собою похідне нортестостерону з антиандрогенною активністю і чинить позитивний вплив на ліпідний профіль, підвищуючи концентрацію ЛПВЩ.

Етинілестрадіол

Всмоктування

При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується. Cmax естрадіолу в плазмі крові (близько 67 пг/мл) досягається через 1.5-4 год. Після всмоктування і ефекту "першого проходження" через печінку етинілестрадіол метаболізується, його абсолютна біодоступність при пероральному застосуванні становить близько 44%.

Розподіл

Етинілестрадіол значною мірою зв'язується з білками плазми (приблизно 98%) і індукує синтез глобуліну, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Vd етинілестрадіолу становить близько 2.8-8.6 л/кг.

Css етинілестрадіолу в плазмі крові при регулярному прийомі досягається в другій половині циклу прийому препарату.

Метаболізм

Етинілестрадіол піддається пресистемній кон'югації як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму - ароматичне гідроксилювання з утворенням безлічі гідроксильованих і метильованих похідних у формі вільних метаболітів, метаболітів глюкуронідів і сульфатів. Швидкість кліренсу з плазми крові становить приблизно 2.3-7 мл/хв/кг.

Виведення

Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі крові має двофазний характер: перша фаза характеризується Т1/2 близько 1 год, друга - 10-20 год. У незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками і через кишечник у співвідношенні 4:6 з Т1/2 близько 24 год.

Дієногест

Всмоктування

При прийомі внутрішньо швидко і практично повністю всмоктується. Cmax дієногесту в плазмі крові (близько 51 пг/мл) досягається через 2.5 год. Абсолютна біодоступність дієногесту становить 96%.

Розподіл

90% загальної концентрації дієногесту в плазмі крові зв'язується з сироватковим альбуміном, але не зв'язується з ГСПГ або кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном. У незв'язаному вигляді знаходиться 10% загальної концентрації дієногесту в плазмі крові. Vd дієногесту становить близько 37-45 л.

Css в плазмі крові при постійному прийомі досягається через 4 дні.

Індукція етинілестрадіолом синтезу глобуліну не впливає на фармакокінетику дієногесту. При щоденному застосуванні препарату концентрація дієногесту в сироватці збільшується в 1.5 рази.

Метаболізм

Метаболізується переважно шляхом гідроксилювання, але також і шляхом гідрогенізації, кон'югації і ароматизації з утворенням неактивних метаболітів. Після прийому одноразової дози, загальний кліренс дієногесту становить близько 3.6 л/год.

Виведення

Після прийому в дозі 0.1 мг/кг, співвідношення виведення дієногесту у вигляді метаболітів нирками і через кишечник становить 3:1. Тільки незначна кількість незміненого дієногесту виводиться нирками. T1/2 дієногесту становить приблизно 8.5-10.8 год. Після перорального прийому 86% прийнятої дози дієногесту виводиться протягом 6 днів; значна її частина виводиться в перші 24 год після прийому переважно нирками.

Для дорослих:

- пероральна контрацепція;
- лікування акне легкої та середньої тяжкості у жінок, які потребують контрацепції, при неефективності місцевого лікування.

- Підвищена чутливість до дієногесту та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

- тромбози (венозні та артеріальні) і тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в тому числі тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда);

- стани, що передують тромбозу (в тому числі стенокардія) в даний час або в анамнезі;

- цереброваскулярна хвороба: інсульт, транзиторні ішемічні атаки в даний час або в анамнезі;

- множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу, в тому числі ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних артерій серця, важка дисліпопротеїнемія, неконтрольована артеріальна гіпертензія, об'ємне хірургічне втручання, обширна травма, тривала іммобілізація, куріння у віці старше 35 років, ожиріння з індексом маси тіла >30 кг/м2;

- цукровий діабет з діабетичною ангіопатією;

- виявлена схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С (включаючи фактор 5 Лейдена), дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, наявність антитіл до фосфоліпідів (антикардіоліпін, вовчаковий антикоагулянт);

- печінкова недостатність, гострі та важкі захворювання печінки (до нормалізації лабораторних показників функції печінки);

- доброякісні або злоякісні пухлини печінки, в т.ч. в анамнезі;

- виявлені гормонозалежні злоякісні захворювання статевих органів або молочних залоз або підозра на них, в т.ч. в анамнезі;

- кровотеча з піхви неясного генезу;

- мігрень з вогнищевою неврологічною симптоматикою в даний час або в анамнезі;

- панкреатит, що супроводжується вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі;

- період грудного вигодовування;

- спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

З обережністю:Фактори ризику розвитку тромбозу і тромбоемболій: надмірна маса тіла (ІМТ ≤30 кг/м2), куріння, дисліпопротеїнемія, контрольована артеріальна гіпертензія, мігрень без вогнищевої неврологічної симптоматики, неускладнені вади клапанів серця, спадкова схильність до тромбозу (тромбози, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу в молодому віці у когось із найближчих родичів).

Інші захворювання, при яких можуть відзначатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без діабетичної ангіопатії, флебіт поверхневих вен, системний червоний вовчак (СЧВ), гемолітико-уремічний синдром, хвороба Крона, виразковий коліт, серповидно-клітинна анемія, онкологічні захворювання.

Захворювання, що вперше виникли або погіршилися під час вагітності або на фоні попереднього прийому статевих гормонів, наприклад, жовтяниця і/або свербіж на фоні холестазу, захворювання жовчного міхура, порфірія, хорея Сиденгама, герпес під час вагітності в анамнезі, погіршення слуху (пов'язане з отосклерозом).

Ендогенна депресія, епілепсія.

Спадковий ангіоневротичний набряк.

Гіпертригліцеридемія.

Захворювання печінки при нормальних лабораторних показниках функції печінки.

Післяпологовий період (при відсутності грудного вигодовування).

При наявності будь-якого з перерахованих нижче станів/захворювань або факторів ризику слід ретельно оцінити потенційний ризик і очікувану користь від застосування препарату і обговорити її з жінкою до того, як вона вирішить почати прийом препарату. У разі посилення симптомів наявного захворювання, загострення хвороби або появи перших ознак цих станів/захворювань або факторів ризику при застосуванні даного препарату, необхідно проконсультуватися з лікарем, який може прийняти рішення про необхідність відміни препарату.

Тромбоз

Тромбоз - утворення згустку крові (тромбу), який може закупорювати кровоносну судину. При відриві тромбу розвивається тромбоемболія. Іноді тромбоз розвивається в глибоких венах кінцівок (тромбоз глибоких вен), судинах серця (інфаркт міокарда), головного мозку (інсульт) і вкрай рідко - в судинах інших органів. Ризик тромбозу глибоких вен у жінок, які приймають КОК, вищий, ніж у тих, які їх не приймають, але не так високий, як під час вагітності.

Результати епідеміологічних досліджень свідчать про наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК і підвищеним ризиком виникнення тромбозів і тромбоемболічних захворювань, таких як інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз глибоких вен і емболії легеневої артерії при прийомі КОК. Дані ускладнення зустрічаються рідко.

Ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) максимальний у перший рік прийому таких препаратів, переважно протягом перших 3 місяців. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КОК або при відновленні застосування одного і того ж або різних КОК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше).

Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (<50 мкг етинілестрадіолу), в 2-3 рази вищий, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, тим не менш, цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах.

У дуже рідкісних випадках венозна або артеріальна тромбоемболія може призвести до летального результату.

ВТЕ, що проявляється у вигляді тромбозу глибоких вен і/або емболії легеневої артерії, може виникнути при застосуванні будь-якого КОК.

Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз в інших кровоносних судинах, наприклад, венах і артеріях печінки, брижі, нирок, мозку або сітківки.

Симптоми тромбозу глибоких вен включають наступне: односторонній набряк нижньої кінцівки або вздовж вени на нижній кінцівці, біль і дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури в ураженій нижній кінцівці, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів на нижній кінцівці.

Симптоми тромбоемболії легеневої артерії полягають у наступному: утруднене або часте дихання; раптовий кашель, в т.ч. з кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; часте серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно - як ознаки інших більш часто зустрічаються і менш важких станів/захворювань (наприклад, інфекція дихальних шляхів).

У разі виникнення вищеперелічених симптомів у жінок, які приймають КОК, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем.

Ризик розвитку ВТЕ підвищується:
- з віком;
- при курінні (при інтенсивному курінні і з збільшенням віку ризик додатково підвищується, особливо у жінок старше 35 років; жінкам старше 35 років слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння, якщо вони хочуть приймати препарат Дієциклен);
- при обтяженому сімейному анамнезі (тобто при наявності в анамнезі випадків венозної тромбоемболії в відносно молодому віці у батьків або близьких родичів); у разі підозри на спадкову схильність, перш ніж прийняти рішення про будь-яку гормональну контрацепцію жінці слід проконсультуватися зі спеціалістом;
- при тривалій іммобілізації, серйозній хірургічній операції, будь-якій операції на нижніх кінцівках або обширній травмі; в цих ситуаціях необхідно припинити застосування КОК (у разі планової операції не менше ніж за 4 тижні) і не відновлювати його до закінчення 2 тижнів після повного відновлення рухової активності; якщо застосування препарату Дієциклен не було припинено заздалегідь, слід розглянути питання про антитромботичну терапію;
- авіапереліт тривалістю більше 4 год;
- при ожирінні (ІМТ >30 кг/м2).

Ризик артеріальних тромбоемболічних ускладнень або порушення мозкового кровообігу підвищується:
- з віком;
- при курінні (при інтенсивному курінні і з збільшенням віку ризик додатково підвищується, особливо у жінок старше 35 років; жінкам старше 35 років слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння, якщо вони хочуть приймати препарат Дієциклен);
- при дисліпопротеїнемії;
- при артеріальній гіпертензії;
- при мігрені;
- при захворюваннях клапанів серця;
- при миготливій аритмії;
- при обтяженому сімейному анамнезі (тобто при наявності в анамнезі випадків артеріального тромбозу в відносно молодому віці у батьків або близьких родичів). У разі підозри на спадкову схильність, перш ніж прийняти рішення про будь-яку гормональну контрацепцію жінці слід проконсультуватися зі спеціалістом.

Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, СЧВ, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) і серповидно-клітинній анемії.

Необхідно враховувати підвищений ризик тромбоемболії в післяпологовому періоді.

Збільшення частоти і тяжкості нападів мігрені під час застосування КОК (що може бути провісником порушення мозкового кровообігу) є причиною для негайної відміни цих препаратів.

Щодо потенційної ролі варикозного розширення вен і поверхневого тромбофлебіту в розвитку ВТЕ єдиного думки немає.

Пухлини

Найбільш суттєвим фактором ризику виникнення раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Деякі епідеміологічні дослідження показують, що тривале застосування КОК може внести свій вклад у підвищення цього ризику. Однак досі триває дискусія про те, наскільки цей результат залежить від інших факторів, таких як скринінгові дослідження шийки матки, більш вільна сексуальна поведінка і відмова від бар'єрних методів контрацепції.

Мета-аналіз результатів 54 епідеміологічних досліджень говорить про дещо підвищений відносний ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (відносний ризик 1.24). Підвищений ризик поступово знижується протягом 10 років після припинення прийому КОК. Враховуючи той факт, що рак молочної залози рідко зустрічається у жінок молодше 40 років, збільшення кількості діагностованого раку молочної залози у жінок, які приймають або раніше приймали КОК, мало в порівнянні з загальним ризиком цього захворювання. Дані дослідження не підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку. Причиною спостережуваного підвищення числа випадків виявлення раку молочної залози у жінок, які приймають КОК, може бути більш рання діагностика, біологічна дія препаратів або поєднання цих факторів. У жінок, які приймають або раніше приймали КОК, виявляються більш ранні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, ніколи їх не приймали.

Були діагностовані окремі випадки доброякісних пухлин печінки і, значно рідше, злоякісних пухлин печінки у жінок, які приймають КОК. У рідкісних випадках такі пухлини ставали причиною загрозливого життя внутрішньочеревного кровотечі. У разі виникнення сильного болю у верхній частині живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревного кровотечі у жінок, які приймають КОК, необхідно негайно проконсультуватися з лікарем.

Інші стани

У жінок з гіпертригліцеридемією або мають це захворювання в сімейному анамнезі, може бути підвищений ризик виникнення панкреатиту при прийомі КОК.

Незважаючи на те, що у багатьох жінок, які приймають КОК, відзначалося невелике підвищення АТ, клінічно значиме підвищення зустрічається рідко. Однак якщо розвивається клінічно значиме підвищення АТ (вище 140/90 мм рт.ст.) під час прийому КОК, прийом препарату Дієциклен повинен бути припинений і розпочато лікування артеріальної гіпертензії. Прийом препарату може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії будуть досягнуті нормальні значення АТ.

Прийом препарату слід припинити при гострих і хронічних порушеннях функції печінки до тих пір, поки всі показники функції печінки не прийдуть в норму. Рецидиви холестатичної жовтяниці, що виникла вперше під час вагітності або попереднього їй періоду використання КОК, також вимагають припинення прийому препарату.

Застосування КОК може викликати появу або погіршення станів, для яких зв'язок із застосуванням цих препаратів не є безперечною: жовтяниця і/або свербіж, пов'язаний з холестазом; утворення каменів у жовчному міхурі; порфірія; СЧВ; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сиденгема; герпес під час вагітності; погіршення слуху, пов'язане з отосклерозом.

Незважаючи на те, що КОК можуть впливати на периферичну інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, жінкам з цукровим діабетом, які приймають низькодозовані КОК, як правило, не потрібно проведення корекції дози або режиму дозування гіпоглікемічних препаратів. Тим не менш, такі жінки повинні перебувати під ретельним наглядом.

Хвороба Крона і виразковий коліт можуть бути пов'язані з прийомом КОК.

Іноді може з'являтися хлоазма (гіперпігментація шкіри обличчя), особливо якщо вона спостерігалася при вагітності. Жінки з схильністю до хлоазми під час використання КОК повинні остерігатися прямих сонячних променів і впливу інших ультрафіолетових випромінювань.

Зникнення симптомів вугрової висипки (акне) зазвичай відзначається через 3-4 місяці терапії.

Жінки повинні бути попереджені про те, що препарат Дієциклен® не захищає їх від ВІЛ-інфекції та інших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Зниження ефективності

Контрацептивна ефективність КОК може знизитися, наприклад, у разі пропуску прийому таблеток, у разі розладів з боку ШКТ (блювота, діарея) або одночасного застосування інших лікарських препаратів.

Нерегулярність циклу

Під час прийому будь-яких КОК можуть з'являтися нерегулярні кровотечі ("мажучі" виділення або "проривна" кровотеча), особливо в перші місяці прийому таблеток. Кровотечі зазвичай припиняються в міру адаптації організму до препарату Дієциклен (зазвичай після трьох циклів прийому таблеток). Якщо кровотечі продовжуються і ступінь їх тяжкості зростає, слід проконсультуватися зі спеціалістом.

Відсутність чергового кровотечі "відміни"

У деяких жінок кровотеча "відміни" не виникає під час перерви в прийомі таблеток. Якщо препарат приймався відповідно до інструкції, виникнення вагітності малоймовірно. Однак якщо таблетки приймалися нерегулярно або кровотеча "відміни" не виникла 2 рази поспіль, то до продовження застосування препарату необхідно виключити вагітність.

Лабораторні дослідження

Застосування КОК може вплинути на результати лабораторних досліджень, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз і нирок; на концентрацію білків плазми крові, наприклад, кортикостероїд-зв'язуючого глобуліну, а також на ліпідний/ліпопротеїновий склад крові, показники вуглеводного обміну і показники згортальної системи крові. Однак зазвичай відхилення залишаються в межах діапазону нормальних лабораторних значень.

Медичні огляди

Перед першим призначенням або відновленням прийому препарату Дієциклен необхідно зібрати докладний анамнез і провести медичний огляд з урахуванням протипоказань, особливих вказівок і заходів обережності. Обстеження необхідно регулярно повторювати. Регулярне медичне обстеження також необхідно через наявність протипоказань (наприклад, транзиторні ішемічні стани і т.п.) або факторів ризику (наприклад, наявність венозного або артеріального тромбозу в сімейному анамнезі), які можуть виникнути вперше тільки під час прийому КОК. Періодичність і характер таких обстежень повинні базуватися на затверджених практичних методиках, адаптованих до конкретної пацієнтки, але в загальному випадку вони повинні включати в себе: виключення вагітності; перевірку показників АТ; стан молочних залоз, органів черевної порожнини і малого таза, включаючи цитологічне дослідження епітелію шийки матки; виключення порушення з боку системи згортання крові.

У разі тривалого застосування препарату обстеження необхідно проводити не рідше 1 разу в 6 місяців.

Жінка повинна проконсультуватися з лікарем якомога швидше:
- при будь-яких змінах здоров'я, особливо будь-яких станах, перерахованих в даній інструкції по застосуванню;
- при локальному ущільненні в молочній залозі;
- якщо вона збирається застосовувати інші лікарські препарати;
- якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на ногу накладено гіпс), планується госпіталізація або операція (необхідно проконсультуватися з лікарем за 4-6 тижнів до неї);
- при виникненні незвично сильного маточного кровотечі;
- якщо жінка забула прийняти таблетку в перший тиждень прийому упаковки (блістера) і мав місце статевий контакт за тиждень до цього;
- якщо у жінки двічі поспіль не було чергового кровотечі "відміни" або вона підозрює, що вагітна (не можна починати прийом таблеток з наступної упаковки (блістера), поки вона не проконсультується з лікарем).

Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами

Не виявлено впливу препарату Дієциклен на здатність до управління транспортними засобами і заняттям потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

При застосуванні препарату Дієциклен можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажучі" кров'янисті виділення або "проривні" маткові кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. На фоні прийому препарату Дієциклен у жінок можуть спостерігатися і інші небажані реакції, зазначені нижче.

Для визначення частоти виникнення небажаних реакцій препарату застосовують таку класифікацію: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і

Можливі симптоми передозування препарату: нудота, блювота, нерегулярні кров'янисті виділення, відсутність менструальноподібної кровотечі.

Лікування: при необхідності проводиться симптоматична терапія.

Вплив інших лікарських засобів на препарат Дієциклен

Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, в результаті чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що в свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч і/або зниження контрацептивного ефекту препарату.

Жінкам, які приймають такі препарати одночасно з препаратом Дієциклен, рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів, а також протягом 28 днів після їх відміни. Якщо період застосування бар'єрного методу контрацепції закінчується пізніше, ніж таблетки в упаковці препарату Дієциклен®, слід починати прийом таблеток з нової упаковки препарату Дієциклен® без перерви в прийомі таблеток.

Лікарські засоби, що збільшують кліренс препарату Дієциклен (ослаблюють ефективність шляхом індукції мікросомальних ферментів печінки): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також лікарські препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).

Лікарські засоби з різним впливом на кліренс препарату Дієциклен. При спільному застосуванні з препаратом Дієциклен багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С і ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогенів або прогестагенів в плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущим.

Лікарські засоби, що знижують кліренс препарату Дієциклен (інгібітори мікросомальних ферментів печінки). Дієногест є субстратом цитохрому Р450 CYP3A4. Сильні і помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад, ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад, кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем і грейпфрутовий сік можуть підвищувати плазмові концентрації естрогену або прогестагену, або їх обох.

Було показано, що еторикоксиб в дозах 60 і 120 мг/добу при спільному прийомі з КОК, що містять 0.035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрації етинілестрадіолу в плазмі крові в 1.4 і 1.6 рази відповідно.

Вплив препарату Дієциклен на інші лікарські препарати

КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їх концентрації в плазмі крові і тканинах.

In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYP1A1 і CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 і CYP2J2. У клінічних дослідженнях застосування гормонального контрацептива, що містить етинілестрадіол, не призводило до якого-небудь підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 в плазмі крові (наприклад, мідазоламу), в той час як плазмові концентрації субстратів CYP1A2 можуть зростати слабо (наприклад, теофілін) або помірно (наприклад, мелатонін і тизанідин).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 2,0 мг+0,03 мг.
По 21 таблетці поміщають в Ал/ПВХ/ПВДХ-блістер.
По 1 або 3 блістери поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по медичному застосуванню.