Фавірокс

Противірусний, протигерпетичний.

Противірусний засіб. Після прийому внутрішньо фамцикловір in vivo швидко перетворюється в пенцикловір, що має in vivo та in vitro активність щодо вірусів герпесу людини, включаючи вірус Varicella zoster та Herpes simplex типів 1 і 2, а також вірусу Епштейна-Барр та цитомегаловірусу.

Пенцикловір потрапляє в інфіковані вірусом клітини, де під дією вірусної тимідинкінази швидко перетворюється в монофосфат, який у свою чергу за участю клітинних ферментів переходить в трифосфат. Пенцикловіра трифосфат знаходиться в інфікованих вірусами клітинах більше 12 годин, пригнічуючи в них синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. Період напіввиведення пенцикловіра трифосфата в клітинах, уражених Varicella zoster, Herpes simplex, становить 9, 10 і 20 годин відповідно. Концентрація пенцикловіра трифосфата в неінфікованих клітинах не перевищує мінімально визначену, тому в терапевтичних концентраціях пенцикловір не впливає на неінфіковані клітини.

Пенцикловір активний щодо недавно виявлених стійких до ацикловіру штамів вірусу Herpes simplex зі зміненою ДНК-полімеразою.

Фамцикловір суттєво знижує інтенсивність і тривалість постгерпетичної невралгії у пацієнтів з оперізуючим герпесом.

У плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з імунодефіцитом внаслідок ВІЛ-інфікування було показано, що фамцикловір у дозі 500 мг 2 рази/добу зменшував кількість днів виділення вірусу Herpes simplex (як з клінічними проявами, так і без них).

Абсорбція
Фамцикловір є проліками. Після прийому внутрішньо фамцикловір швидко і майже повністю всмоктується і швидко перетворюється в фармакологічно активний метаболіт - пенцикловір.
Біодоступність пенцикловіра після прийому фамцикловіра внутрішньо становить 77%. Підвищення концентрації пенцикловіра в плазмі відбувається пропорційно збільшенню одноразової дози фамцикловіра в діапазоні 125-1000 мг.
За даними дослідження максимальна концентрація (Сmах) пенцикловіра в плазмі крові після прийому внутрішньо 125 мг, 250 мг або 500 мг фамцикловіра досягається в середньому через 45 хвилин і становить в середньому 0,8 мкг/мл, 1,6 мкг/мл і 3,3 мкг/мл, відповідно. Інше дослідження демонструє максимальну концентрацію (Сmах) пенцикловіра після прийому внутрішньо 250 мг, 500 мг або 1000 мг фамцикловіра в значеннях 1,5 мкг/мл, 3,2 мкг/мл і 5,8 мкг/мл, відповідно.
Системна біодоступність (площа під кривою "концентрація - час" (AUC)) пенцикловіра не залежить від часу прийому їжі.
AUC пенцикловіра при одноразовому прийомі фамцикловіра і при розподілі добової дози препарату на два або три прийоми збігаються, що свідчить про відсутність кумуляції пенцикловіра при повторних застосуваннях фамцикловіра.

Метаболізм
Після прийому внутрішньо фамцикловір швидко і повністю перетворюється в фармакологічно активний метаболіт - пенцикловір.

Розподіл
Зв'язування з білками плазми пенцикловіра та його 6-дезокси-попередника становить менше 20%.

Виведення
Фамцикловір виводиться в основному у формі пенцикловіра та його 6-дезокси-попередника, які екскретуються через нирки в незміненому вигляді; фамцикловір в сечі не виявляється. Період напіввиведення (Т1/2) пенцикловіра з плазми в кінцевій фазі після прийому одноразової та повторних доз становить близько 2 годин.

Фармакокінетика в особливих випадках
Пацієнти з інфекцією, викликаною VZV
У пацієнтів з неускладненою інфекцією, викликаною VZV, не виявляється значних змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра (Т1/2 пенцикловіра з плазми в кінцевій фазі після прийому одноразової та повторних доз фамцикловіра становить 2,8 і 2,7 години, відповідно).

Пацієнти з порушеннями функції нирок
Після прийому одноразової та повторних доз фамцикловіра відзначається лінійна залежність між зниженням плазмового кліренсу, ниркового кліренсу, швидкістю виділення пенцикловіра з плазми крові та ступенем порушення функції нирок.
Фармакокінетичні особливості застосування препарату у пацієнтів з тяжкими (некомпенсованими) порушеннями функції нирок не вивчалася.

Пацієнти з порушеннями функції печінки
У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої та середньої ступенів тяжкості не спостерігається збільшення значення AUC пенцикловіра. Фармакокінетика пенцикловіра у пацієнтів з тяжкою ступеню порушення функції печінки не вивчалася.
Перетворення фамцикловіра в активний метаболіт пенцикловір у даної групи пацієнтів може бути порушено, що призводить до зниження концентрації пенцикловіра в плазмі і, як наслідок, зниження ефективності фамцикловіра.

Пацієнти у віці > 65 років
У пацієнтів у віці від 65 до 79 років відзначається підвищення середнього значення AUC пенцикловіра приблизно на 40% і зниження його ниркового кліренсу приблизно на 20% порівняно з особами молодше 65 років. Дані фармакокінетичні особливості пенцикловіра можуть бути частково обумовлені віковими змінами ниркової функції у пацієнтів старше 65 років.
Не потрібно корекції дози у пацієнтів даної вікової групи при відсутності порушення функції нирок.

Стать
Стать пацієнта не має значного впливу на фармакокінетичні параметри препарату (незначні відмінності в кліренсі пенцикловіра у чоловіків і жінок). Не потрібно корекції дози препарату в залежності від статі.

Расова приналежність
При застосуванні фамцикловіра (одноразовий або багаторазовий прийом у дозі 500 мг 1, 2 або 3 рази на добу) фармакокінетичні параметри препарату у здорових добровольців негроїдної раси та пацієнтів негроїдної раси з порушеннями функції нирок або печінки не відрізнялися від таких у осіб європеоїдної раси.

Для дорослих:

Інфекції, викликані вірусом Varicella zoster (оперізуючий лишай, включаючи оперізуючий лишай з очними ускладненнями); інфекції, викликані вірусом Herpes simplex (первинна інфекція, загострення хронічної інфекції, супресія рецидивуючої інфекції).

• Підвищена чутливість до фамцикловіру або будь-якого з компонентів препарату. Підвищена чутливість до пенцикловіру.
• Дитячий вік до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у пацієнтів даної вікової категорії.
• Порушення функції печінки тяжкої ступені у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки у пацієнтів даної категорії.

З обережністю:
Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих з порушенням функції нирок, для яких може знадобитися корекція режиму дозування.
Спеціальних застережень у літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції печінки легкої та середньої ступені тяжкості не потрібно.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок.
При наявності клінічних проявів генітального герпесу навіть у разі початку противірусного лікування пацієнти повинні уникати статевих контактів.

Можливі: слабкі та помірні головні болі, нудота.

Рідко: блювота, запаморочення, шкірний висип; переважно у пацієнтів літнього віку - сплутаність свідомості, галюцинації.

У пацієнтів зі зниженим імунітетом: можливі болі в животі, лихоманка; рідко – гранулоцитопенія та тромбоцитопенія.

Існують обмежені дані про передозування фамцикловіром.
Описані випадки передозування фамцикловіра (10,5 г) не супроводжувалися клінічними проявами.

Лікування: симптоматичне та підтримуюче. При недотриманні рекомендацій щодо зменшення дози фамцикловіра з урахуванням функції нирок у пацієнтів з захворюваннями нирок рідко відзначалися випадки гострої ниркової недостатності. Пенцикловір, що є активним метаболітом фамцикловіра, виводиться при гемодіалізі. Концентрації пенцикловіра в плазмі знижуються на 75% після проведення гемодіалізу протягом 4 годин.

Одночасне застосування з пробенецидом може призвести до підвищення концентрації пенцикловіра в плазмі крові. Для попередження розвитку токсичних реакцій слід спостерігати за пацієнтами, які отримують препарат Фавірокс у дозі 500 мг одночасно з пробенецидом, враховуючи можливість зменшення дози фамцикловіра.

Не відзначалося клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра при його одноразовому застосуванні (у дозі 500 мг) відразу після прийому антацидних препаратів (магнію та алюмінію гідроксид) або у пацієнтів, які отримували до цього лікування алопуринолом, циметидином, теофіліном, зидовудином, прометазином (багаторазовий прийом).

При одноразовому прийомі фамцикловіра (у дозі 500 мг) разом з емтрицитабіном або зидовудином не було виявлено змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра, зидовудина, метаболіту зидовудина (зидовудина глюкуронід) та емтрицитабіна.

При одноразовому та багаторазовому застосуванні фамцикловіра (у дозі 500 мг 3 рази на добу) разом з дигоксином не спостерігалося змін фармакокінетичних параметрів пенцикловіра та дигоксина.
Враховуючи, що перетворення неактивного метаболіту 6-дезоксипенцикловіра (що утворюється при дезацетилюванні фамцикловіра) в пенцикловір каталізується ферментом альдегідоксидазою, можливий розвиток лікарської взаємодії при застосуванні препарату Фавірокс разом з препаратами, що метаболізуються за участю цього ферменту або інгібують його активність.

При застосуванні фамцикловіра разом з циметидином та прометазином, що є інгібіторами альдегідоксидази in vitro, не було виявлено порушення утворення пенцикловіра з фамцикловіра. Однак при прийомі фамцикловіра разом з потужним інгібітором альдегідоксидази in vitro, ралоксифеном, можливе порушення утворення пенцикловіра з фамцикловіра, і як наслідок, зниження ефективності фамцикловіра. Необхідно оцінювати клінічну ефективність противірусної терапії при одночасному застосуванні з ралоксифеном.

Враховуючи, що фамцикловір є слабким інгібітором альдегідроксидази in vitro, можливий його вплив на фармакокінетичні параметри препаратів, що метаболізуються за участю цього ферменту.
В експериментальних дослідженнях фамцикловір не виявив індукуючого впливу на систему цитохрому Р450 і не інгібував фермент CYP3A4.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 125 мг, 250 мг і 500 мг.
По 10 таблеток у ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Ал блістер.
По 1, 2 або 3 блістери* з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.