Хайрабезол
Hirabezol
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Рабелок, Париет, Зульбекс, Разо, Рабепразол, Золиспан, Нофлюкс, Веро-рабепразол, Рабиет, Онтайм, Берета, Ульблок, Ульцернил
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Hirabezol" 10 mg
D.t.d. № 15 in caps.
S. Внутрішньо по 1 капсулі 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі
D.t.d. № 15 in caps.
S. Внутрішньо по 1 капсулі 2 рази на добу, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Противиразкове.
Фармакодинаміка
Антисекреторна активність. Після прийому внутрішньо 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект виникає протягом однієї години. Пригнічення базальної та стимульованої секреції соляної кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 62% та 82% відповідно і триває до 48 годин. Така тривалість фармакокінетичної дії значно перевищує передбачуване за періодом напіввиведення (Т1/2), який становить приблизно одну годину. Цей ефект може бути пояснений зв'язуванням лікарської речовини з Н/К+-АТФ-азою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому рабепразолу натрію. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів.
Вплив на концентрацію гастрину в сироватці крові. На початку терапії рабепразолом концентрація гастрину в сироватці крові збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти, концентрація гастрину повертається до вихідного рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.
Вплив на ентерохромафіноподібні клітини. Дослідження біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння тривалістю до 8 тижнів, не виявило змін у морфологічній структурі ентерохромафіноподібних (ECL) клітин, ступеня вираженості гастриту, частоти атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширеності інфекції Helicobacter pylori.
У дослідженні за участю більш ніж 400 пацієнтів, які отримували рабепразол у дозі 10 мг/день або 20 мг/день, тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою і порівнянною з такою для пацієнтів, які отримували омепразол у дозі 20 мг/день. Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, які спостерігалися у щурів.
Інші ефекти. На даний час немає даних про те, що рабепразол викликає системні ефекти з боку центральної нервової системи (ЦНС), серцево-судинної та дихальної систем. При пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів рабепразол не впливав на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогенів, тестостерону, пролактину, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, реніну, альдостерону та соматотропного гормону.
Вплив на концентрацію гастрину в сироватці крові. На початку терапії рабепразолом концентрація гастрину в сироватці крові збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти, концентрація гастрину повертається до вихідного рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування.
Вплив на ентерохромафіноподібні клітини. Дослідження біоптатів дна та антрального відділу шлунка більш ніж у 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння тривалістю до 8 тижнів, не виявило змін у морфологічній структурі ентерохромафіноподібних (ECL) клітин, ступеня вираженості гастриту, частоти атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширеності інфекції Helicobacter pylori.
У дослідженні за участю більш ніж 400 пацієнтів, які отримували рабепразол у дозі 10 мг/день або 20 мг/день, тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою і порівнянною з такою для пацієнтів, які отримували омепразол у дозі 20 мг/день. Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, які спостерігалися у щурів.
Інші ефекти. На даний час немає даних про те, що рабепразол викликає системні ефекти з боку центральної нервової системи (ЦНС), серцево-судинної та дихальної систем. При пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів рабепразол не впливав на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, а також на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизону, естрогенів, тестостерону, пролактину, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, реніну, альдостерону та соматотропного гормону.
Фармакокінетика
Всмоктування та розподіл
Абсорбується з тонкого кишечника (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки). Абсорбція висока, час досягнення Cmax - 3.5 год. Значення Cmax та AUC мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Біодоступність - 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі.
Зв'язок з білками плазми - 97%.
Метаболізм та виведення
Метаболізується в печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 (CYP 2C19 та CYP 3A4).
Т1/2 - 0.7-1.5 год, кліренс - 283 ± 98 мл/хв. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником - 10%.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкої або середньої ступені після одноразового прийому AUC збільшується в 2 рази, Т1/2 - в 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується в 1.5 рази, Т1/2 - в 1.2 рази. У пацієнтів зі стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (КК менше 5 мл/хв/1.73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб.
У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC в 2 рази більше, Cmax - на 60% більше, ніж у молодих.
У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1.9 рази, а T1/2 в 1.6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", в той час як Cmax збільшується на 40%.
Абсорбується з тонкого кишечника (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки). Абсорбція висока, час досягнення Cmax - 3.5 год. Значення Cmax та AUC мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Біодоступність - 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі.
Зв'язок з білками плазми - 97%.
Метаболізм та виведення
Метаболізується в печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 (CYP 2C19 та CYP 3A4).
Т1/2 - 0.7-1.5 год, кліренс - 283 ± 98 мл/хв. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником - 10%.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкої або середньої ступені після одноразового прийому AUC збільшується в 2 рази, Т1/2 - в 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується в 1.5 рази, Т1/2 - в 1.2 рази. У пацієнтів зі стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (КК менше 5 мл/хв/1.73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб.
У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC в 2 рази більше, Cmax - на 60% більше, ніж у молодих.
У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1.9 рази, а T1/2 в 1.6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", в той час як Cmax збільшується на 40%.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що ні час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу.
При виразковій хворобі шлунка в стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай вилікування настає після 6 тижнів терапії, однак у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів.
При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні.
При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів.
При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить від стану пацієнта.
При неерозивній ГЕРХ (НЕРХ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день.
Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після купірування симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день за потребою.
Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза — 60 мг на день, потім дозу підвищують і призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дробне дозування препарату є переважним. Лікування повинно продовжуватися за клінічною необхідністю. У деяких хворих з синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року.
Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів:
- Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день і амоксицилін по 1 г 2 рази на день.
- Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день і метронидазол по 400 мг 2 рази на день.
Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна.
У пацієнтів з легкою та помірною ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів.
При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з важкою ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності.
Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна.
При виразковій хворобі шлунка в стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай вилікування настає після 6 тижнів терапії, однак у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів.
При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні.
При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів.
При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить від стану пацієнта.
При неерозивній ГЕРХ (НЕРХ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день.
Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після купірування симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день за потребою.
Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза — 60 мг на день, потім дозу підвищують і призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дробне дозування препарату є переважним. Лікування повинно продовжуватися за клінічною необхідністю. У деяких хворих з синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року.
Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів:
- Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день і амоксицилін по 1 г 2 рази на день.
- Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день і метронидазол по 400 мг 2 рази на день.
Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна.
У пацієнтів з легкою та помірною ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів.
При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з важкою ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності.
Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна.
Для дітей:
Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних і добре контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком молодше 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.
Показання
- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення;
- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
- гіперсекреторні стани, включаючи синдром Золлінгера-Еллісона;
- стресові виразки ШКТ.
У складі комплексної терапії:
- ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або хронічним гастритом;
- лікування та профілактика рецидиву виразкової хвороби, пов'язаної з Helicobacter pylori.
- гастроезофагеальна рефлюксна хвороба;
- гіперсекреторні стани, включаючи синдром Золлінгера-Еллісона;
- стресові виразки ШКТ.
У складі комплексної терапії:
- ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або хронічним гастритом;
- лікування та профілактика рецидиву виразкової хвороби, пов'язаної з Helicobacter pylori.
Протипоказання
- гіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату;
- вагітність;
- період лактації;
- дитячий вік (до 12 років).
З обережністю: важка печінкова недостатність; важка ниркова недостатність.
- вагітність;
- період лактації;
- дитячий вік (до 12 років).
З обережністю: важка печінкова недостатність; важка ниркова недостатність.
Особливі вказівки
До і після лікування рабепразолом обов'язковий ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, оскільки лікування може маскувати симптоматику і відстрочити правильну діагностику.
Рекомендується дотримуватися обережності при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з важкими порушеннями функції печінки.
Препарат не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, реніну, альдостерону та соматотропного гормону.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки корекція дози не потрібна.
Скасування препарату не супроводжується феноменом рикошету, відновлення секреторної активності відбувається протягом 2-3 днів у міру синтезу нових молекул ферменту.
Використання в педіатрії
Препарат не рекомендується призначати дітям та підліткам, оскільки відсутній досвід використання рабепразолу в педіатричній практиці.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У разі появи в процесі лікування сонливості слід відмовитися від керування автомобілем та інших видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Рекомендується дотримуватися обережності при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з важкими порушеннями функції печінки.
Препарат не впливає на функцію щитовидної залози, метаболізм вуглеводів, на концентрацію в крові паратиреоїдного гормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону, лютеїнізуючого гормону, реніну, альдостерону та соматотропного гормону.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки корекція дози не потрібна.
Скасування препарату не супроводжується феноменом рикошету, відновлення секреторної активності відбувається протягом 2-3 днів у міру синтезу нових молекул ферменту.
Використання в педіатрії
Препарат не рекомендується призначати дітям та підліткам, оскільки відсутній досвід використання рабепразолу в педіатричній практиці.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У разі появи в процесі лікування сонливості слід відмовитися від керування автомобілем та інших видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Класифікація ВООЗ небажаних побічних реакцій за частотою розвитку: дуже часто - 1/10 призначень (≥ 10%), часто - 1/100 призначень (≥ 1%, але < 10%), нечасто - 1/1000 призначень (≥ 0.1%, але < 1%), рідко - 1/10 000 призначень (≥ 0.01%, але < 0.1%), дуже рідко - менше 1/10 000 призначень (< 0.01%).
З боку травної системи: часто - діарея, нудота; нечасто - блювання, біль у животі, метеоризм, запор; рідко - сухість у роті, відрижка, диспепсія; дуже рідко - порушення смакових відчуттів, анорексія, стоматит, гастрит, підвищення активності трансаміназ.
З боку нервової системи та органів чуття: часто - головний біль; рідко - запаморочення, астенія, безсоння; дуже рідко - нервозність, сонливість, депресія, порушення зору, порушення смакових відчуттів.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - міалгія; дуже рідко - артралгія, судоми литкових м'язів.
З боку дихальної системи: рідко - запалення або інфекція верхніх дихальних шляхів, сильний кашель; дуже рідко — синусит, бронхіт.
З боку органів кровотворення та системи гемостазу: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія; дуже рідко - лейкоцитоз.
Алергічні реакції: рідко — висип, шкірний свербіж.
Інші: рідко - біль у спині, грудях, кінцівках, набряки, інфекція сечовивідних шляхів, лихоманка, озноб, грипоподібний синдром; дуже рідко - підвищена пітливість, збільшення маси тіла.
З боку травної системи: часто - діарея, нудота; нечасто - блювання, біль у животі, метеоризм, запор; рідко - сухість у роті, відрижка, диспепсія; дуже рідко - порушення смакових відчуттів, анорексія, стоматит, гастрит, підвищення активності трансаміназ.
З боку нервової системи та органів чуття: часто - головний біль; рідко - запаморочення, астенія, безсоння; дуже рідко - нервозність, сонливість, депресія, порушення зору, порушення смакових відчуттів.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - міалгія; дуже рідко - артралгія, судоми литкових м'язів.
З боку дихальної системи: рідко - запалення або інфекція верхніх дихальних шляхів, сильний кашель; дуже рідко — синусит, бронхіт.
З боку органів кровотворення та системи гемостазу: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія; дуже рідко - лейкоцитоз.
Алергічні реакції: рідко — висип, шкірний свербіж.
Інші: рідко - біль у спині, грудях, кінцівках, набряки, інфекція сечовивідних шляхів, лихоманка, озноб, грипоподібний синдром; дуже рідко - підвищена пітливість, збільшення маси тіла.
Передозування
Симптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильної передозування рабепразолом не було відзначено.
Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми і тому слабо виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.
Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми і тому слабо виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.
Лікарняна взаємодія
Рабепразол уповільнює виведення деяких лікарських засобів, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окислення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти).
Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину - на 22%.
Не взаємодіє з рідкими антацидами.
Сумісний з препаратами, що метаболізуються системою CYP 450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).
Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину - на 22%.
Не взаємодіє з рідкими антацидами.
Сумісний з препаратами, що метаболізуються системою CYP 450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті кишковорозчинною плівковою оболонкою 10 мг, 20 мг.
По 15 таблеток Ал/Ал блістер.
По 1 або 2 блістери по 15 таблеток (№ 15 і № 30) разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну.
По 15 таблеток Ал/Ал блістер.
По 1 або 2 блістери по 15 таблеток (№ 15 і № 30) разом з інструкцією по застосуванню в пачку картонну.
