Прокаїнамід
Procainamidum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Пропафенон, Пропанорм, Ритмонорм, Кордарон, Новокаїнамід, Аллапінін, Аміодарон, Кардіодарон, Лідокаїн, Етацизин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. Procainamidum 10% – 5ml.
D. t. d. № 10 in ampull.
S. Вводити внутрішньовенно струминно з 20 мл. 0,9% розчину натрію хлориду 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Антиаритмічний засіб класу IA, має мембраностабілізуючу активність. Гальмує вхідний швидкий потік іонів натрію, знижує швидкість деполяризації у фазу 0. Пригнічує провідність, уповільнює реполяризацію. Знижує збудливість міокарда передсердь і шлуночків. Збільшує тривалість ефективного рефрактерного періоду потенціалу дії (в ураженому міокарді - в більшій мірі). Уповільнення провідності, яке спостерігається незалежно від величини потенціалу спокою, більше виражене в передсердях і шлуночках, менше - в AV-вузлі. Непрямий м-холіноблокуючий ефект, у порівнянні з хінідином і дизопірамідом, виражений менше, тому парадоксального поліпшення AV-провідності зазвичай не відзначається. Впливає на фазу 4 деполяризації, знижує автоматизм інтактного і ураженого міокарда, пригнічує функцію синусового вузла і ектопічних водіїв ритму у деяких хворих. Активний метаболіт - N-ацетилпрокаїнамід має виражену активність антиаритмічних засобів III класу, подовжує тривалість потенціалу дії. Має слабкий негативний інотропний ефект (без суттєвого впливу на хвилинний об'єм), ваголітичні і вазодилатуючі властивості, що обумовлює тахікардію і зниження АТ, ОПСС
Фармакодинаміка
Антиаритмічний засіб класу IA, має мембраностабілізуючу активність. Гальмує вхідний швидкий потік іонів натрію, знижує швидкість деполяризації у фазу 0. Пригнічує провідність, уповільнює реполяризацію. Знижує збудливість міокарда передсердь і шлуночків. Збільшує тривалість ефективного рефрактерного періоду потенціалу дії (в ураженому міокарді - в більшій мірі). Уповільнення провідності, яке спостерігається незалежно від величини потенціалу спокою, більше виражене в передсердях і шлуночках, менше - в AV-вузлі. Непрямий м-холіноблокуючий ефект, у порівнянні з хінідином і дизопірамідом, виражений менше, тому парадоксального поліпшення AV-провідності зазвичай не відзначається. Впливає на фазу 4 деполяризації, знижує автоматизм інтактного і ураженого міокарда, пригнічує функцію синусового вузла і ектопічних водіїв ритму у деяких хворих. Активний метаболіт - N-ацетилпрокаїнамід має виражену активність антиаритмічних засобів III класу, подовжує тривалість потенціалу дії. Має слабкий негативний інотропний ефект (без суттєвого впливу на хвилинний об'єм), ваголітичні і вазодилатуючі властивості, що обумовлює тахікардію і зниження АТ, ОПСС. Електрофізіологічні ефекти проявляються в уширенні комплексу QRS і подовженні інтервалів PQ і QT. Час досягнення максимального ефекту при прийомі всередину 60-90 хв, при в/в введенні - негайно, при в/м - 15-60 хв.
Фармакокінетика
При прийомі всередину і в/м введенні всмоктування швидке. Зв'язування з білками становить 15-20%. Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту N-ацетилпрокаїнаміда. Зазвичай близько 25% введеного прокаїнаміда перетворюється в зазначений метаболіт; однак при швидкому ацетилюванні або порушенні функції нирок перетворенню піддається 40% дози.
T1/2 прокаїнаміда становить 2.5-4.5 год, а при порушенні функції нирок - 11-20 год; N-ацетилпрокаїнаміда - близько 6 год. Виводиться нирками, 50-60% в незміненому вигляді, решта кількості - у вигляді метаболіту. При порушеннях функції нирок або хронічній серцевій недостатності метаболіт швидко накопичується в крові до токсичних концентрацій, при цьому концентрація прокаїнаміда залишається в допустимих межах.
T1/2 прокаїнаміда становить 2.5-4.5 год, а при порушенні функції нирок - 11-20 год; N-ацетилпрокаїнаміда - близько 6 год. Виводиться нирками, 50-60% в незміненому вигляді, решта кількості - у вигляді метаболіту. При порушеннях функції нирок або хронічній серцевій недостатності метаболіт швидко накопичується в крові до токсичних концентрацій, при цьому концентрація прокаїнаміда залишається в допустимих межах.
Спосіб застосування
Для дорослих:
- Внутрішньовенно; препарат вводять для швидкого купірування нападів аритмії, для чого 100 мг препарату розводять у фізіологічному розчині або 5-ному розчині декстрози до концентрації 2—5 мг в 1 мл. Вводити слід повільно, зі швидкістю 50 мг/хв, при цьому обов'язковий контроль артеріального тиску. Повторно препарат можна вводити в тій же дозі кожні 5 хв, але не перевищувати сумарну дозу 1 г.
- Внутрішньом'язово препарат вводять по 0,5—1 г для підтримання лікувального ефекту, тим не менш перевага все-таки віддається внутрішньовенному введенню і прийому всередину.
- Всередину препарат приймають при станах, що не вимагають невідкладної терапії. При шлуночкових порушеннях серцевого ритму призначають по 50 мг/кг маси тіла на добу, рівномірно розділивши загальну дозу на 8 прийомів. При передсердних порушеннях ритму спочатку призначають 1,25 г, далі по 0,75 г кожні 2 год. Як підтримуюча терапія — по 0,5—1 г через 4—6 год. Після інфузій прийом всередину можливий не раніше ніж через 3—4 год.
Для дітей:
Дітям препарат призначають по 12,5 мг/кг маси тіла 4 рази на добу.
Показання
Шлуночкові аритмії: екстрасистолія, пароксизмальна шлуночкова тахікардія. Надшлуночкові аритмії. Пароксизм миготливої аритмії або тріпотіння передсердь. Надшлуночкова тахікардія (в т.ч. синдром WPW).
Протипоказання
Гіперчутливість, синоатріальна і AV блокада II-III ступеня (за відсутності штучного водія ритму серця), тріпотіння або миготіння шлуночків, шлуночкова аритмія на тлі інтоксикації серцевими глікозидами, лейкопенія, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, шлуночкові тахікардії за типом "пірует", подовжений інтервал QT, вік до 18 років
Особливі вказівки
Аритмогенна дія прокаїнаміда була відзначена в 5-9% випадків. У зв'язку з можливим пригніченням скоротливої здатності міокарда і зниженням АТ слід з великою обережністю застосовувати при інфаркті міокарда. При вираженому атеросклерозі прокаїнамід застосовувати не рекомендується.
З обережністю застосовувати при блокаді ніжок пучка Гіса, аритмії на тлі інтоксикації серцевими глікозидами, міастенії, печінковій і/або нирковій недостатності, СКВ (в т.ч. в анамнезі), бронхіальній астмі, хронічній серцевій недостатності в стадії декомпенсації, шлуночковій тахікардії при оклюзії коронарної артерії, хірургічних втручаннях (в т.ч. в хірургічній стоматології), при подовженні інтервалу QT, артеріальній гіпотензії, атеросклерозі, при міастенії, у пацієнтів похилого віку.
З обережністю застосовувати при блокаді ніжок пучка Гіса, аритмії на тлі інтоксикації серцевими глікозидами, міастенії, печінковій і/або нирковій недостатності, СКВ (в т.ч. в анамнезі), бронхіальній астмі, хронічній серцевій недостатності в стадії декомпенсації, шлуночковій тахікардії при оклюзії коронарної артерії, хірургічних втручаннях (в т.ч. в хірургічній стоматології), при подовженні інтервалу QT, артеріальній гіпотензії, атеросклерозі, при міастенії, у пацієнтів похилого віку.
Побічні ефекти
- З боку нервової системи та органів чуття: галюцинації, депресія, міастенія, запаморочення, головний біль, судоми, психотичні реакції з продуктивною симптоматикою, атаксія, порушення смаку.
- З боку органів ШКТ: нудота, діарея, гіркота в роті.
- З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): зниження АТ, зниження скоротливості міокарда, шлуночкова пароксизмальна тахікардія, серцева недостатність. При швидкому в/в введенні можливі колапс, порушення передсердної або внутрішньошлуночкової провідності, асистолія.
- При тривалому застосуванні — пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гіпопластична анемія), гемолітична анемія з позитивною пробою Кумбса.
Інші: лихоманка, алергічні реакції (шкірний висип); при тривалому застосуванні — лікарська червона вовчанка (у 30% хворих при тривалості терапії понад 6 міс). Ймовірні мікробні інфекції, уповільнення процесів загоєння і кровоточивість ясен.
Передозування
Симптоми: сплутаність свідомості, знижене сечовиділення, сильне запаморочення або непритомність, часте або неритмічне серцебиття, нудота або блювання.
Лікування: промивання шлунка, індукція блювання, гемодіаліз, судинозвужувальні засоби і підтримання прохідності дихальних шляхів.
Лікування: промивання шлунка, індукція блювання, гемодіаліз, судинозвужувальні засоби і підтримання прохідності дихальних шляхів.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з антиаритмічними засобами можливе адитивне кардіодепресивне дію; з антигіпертензивними засобами - посилюється антигіпертензивна дія; з антихолінестеразними засобами - зменшується ефективність антихолінестеразних засобів.
При одночасному застосуванні з м-холіноблокаторами, антигістамінними препаратами посилюється їх холінолітична дія.
При одночасному застосуванні посилюється дія засобів, що блокують нервово-м'язову передачу; при одночасному застосуванні засобів, що викликають пригнічення кістковомозкового кровотворення, можливе посилення лейкопенії і тромбоцитопенії.
При одночасному застосуванні з аміодароном збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його тривалість і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Підвищується концентрація в плазмі крові прокаїнаміда і його метаболіту N-ацетилпрокаїнаміда, можливе посилення побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з каптоприлом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з офлоксацином можливе підвищення концентрації прокаїнаміда в плазмі крові; з преніламіном - посилюється негативна інотропна дія і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні з соталолом, хінідином можливе адитивне збільшення інтервалу QT.
При одночасному застосуванні з триметопримом підвищується концентрація в плазмі крові прокаїна і його активного метаболіту N-ацетилпрокаїнаміда, виникає ризик розвитку токсичних реакцій.
При одночасному застосуванні з цизапридом значно збільшується тривалість інтервалу QT внаслідок адитивної дії, виникає ризик розвитку шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует").
При одночасному застосуванні з циметидином підвищується концентрація прокаїнаміда в плазмі крові і ризик посилення побічної дії, особливо у пацієнтів похилого віку і при порушеннях функції нирок, що обумовлено зменшенням екскреції прокаїнаміда нирками під впливом циметидину майже на 1/3 і більше.
При одночасному застосуванні з м-холіноблокаторами, антигістамінними препаратами посилюється їх холінолітична дія.
При одночасному застосуванні посилюється дія засобів, що блокують нервово-м'язову передачу; при одночасному застосуванні засобів, що викликають пригнічення кістковомозкового кровотворення, можливе посилення лейкопенії і тромбоцитопенії.
При одночасному застосуванні з аміодароном збільшується інтервал QT внаслідок адитивної дії на його тривалість і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует". Підвищується концентрація в плазмі крові прокаїнаміда і його метаболіту N-ацетилпрокаїнаміда, можливе посилення побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з каптоприлом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з офлоксацином можливе підвищення концентрації прокаїнаміда в плазмі крові; з преніламіном - посилюється негативна інотропна дія і ризик розвитку шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні з соталолом, хінідином можливе адитивне збільшення інтервалу QT.
При одночасному застосуванні з триметопримом підвищується концентрація в плазмі крові прокаїна і його активного метаболіту N-ацетилпрокаїнаміда, виникає ризик розвитку токсичних реакцій.
При одночасному застосуванні з цизапридом значно збільшується тривалість інтервалу QT внаслідок адитивної дії, виникає ризик розвитку шлуночкової аритмії (в т.ч. типу "пірует").
При одночасному застосуванні з циметидином підвищується концентрація прокаїнаміда в плазмі крові і ризик посилення побічної дії, особливо у пацієнтів похилого віку і при порушеннях функції нирок, що обумовлено зменшенням екскреції прокаїнаміда нирками під впливом циметидину майже на 1/3 і більше.
Лікарська форма
Таблетки по 0,25 мг; ампули з 10% розчином для ін'єкцій по 5 мл.
