Раміприл
Ramipril
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Ramiprili 0,005
D. t. d. № 60 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 табл. 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Rp.: Tab. Ramiprili 10 mg № 30
D.S. Внутрішньо, по 1 табл. 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
D. t. d. № 60 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 табл. 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Rp.: Tab. Ramiprili 10 mg № 30
D.S. Внутрішньо, по 1 табл. 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Вазодилатуюча, гіпотензивна, кардіопротективна, натрійуретична.
Фармакодинаміка
Інгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, який є потужною судинозвужувальною речовиною. В результаті зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (преднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження.
У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності в тяжку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність і потребу в процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення і прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти відзначаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.
Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 год, досягає максимуму в межах 3-6 год, триває не менше 24 год.
У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності в тяжку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність і потребу в процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення і прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти відзначаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.
Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 год, досягає максимуму в межах 3-6 год, триває не менше 24 год.
Фармакокінетика
При прийомі внутрішньо абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 год. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворені метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають. Зв'язування з білками плазми для раміприлу - 73%, раміприлату - 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу - 15-28%; для раміприлату - 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг/добу стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня.
T1/2 для раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник - 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню КК; при порушенні функції печінки уповільнюється перетворення в раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується в 1.5-1.8 рази.
T1/2 для раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник - 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню КК; при порушенні функції печінки уповільнюється перетворення в раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується в 1.5-1.8 рази.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Таблетки слід приймати незалежно від прийому їжі (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їжі) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати або перед прийомом подрібнювати таблетки. Доза підбирається в залежності від терапевтичного ефекту і переносимості препарату пацієнтом.
Артеріальна гіпертензія: початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу (вранці) або в 2 прийоми. Для досягнення бажаного терапевтичного ефекту можливе кратне підвищення дози через 2-3 тижні лікування. Звичайна підтримуюча доза – 2,5-5 мг, максимальна – 10 мг на добу.
При попередній терапії діуретиками їх слід відмінити або знизити дозу не пізніше ніж за 3 дні до початку прийому Раміприлу. Початкова доза для хворих, які приймають діуретики, хворих з недостатністю ниркової функції або з артеріальною гіпертензією і серцевою недостатністю – 1,25 мг на добу одноразово.
Починати застосування слід під строгим контролем лікаря. Для пацієнтів з порушеним водно-електролітним балансом або ризиком гіпотензивної реакції початкова добова доза не повинна перевищувати 1,25 мг;
Хронічна серцева недостатність: початкова доза – 1,25 мг одноразово, при необхідності дозу можна подвоювати через 1-2 тижні. Добова доза не повинна перевищувати 10 мг. При одночасному прийомі діуретиків їх дозу слід знизити до початку терапії;
Серцева недостатність, що виникла протягом 2-9 днів після гострого інфаркту міокарда: початкова доза – по 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) і через два дні терапії – по 5 мг 2 рази на добу. Підтримуюча доза – 2,5-5 мг 2 рази на добу.
При поганій переносимості препарату (артеріальна гіпотензія) початкову дозу слід знизити до 1,25 мг 2 рази на добу, потім через 2 дні її можна підвищити до 2,5 мг, ще через 2 дні – до 5 мг 2 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 10 мг.
При поганій переносимості дози по 2,5 мг 2 рази на добу прийом препарату слід відмінити. Через недостатній досвід застосування Раміприлу у хворих з вираженою серцевою недостатністю III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA), що виникла відразу після гострого інфаркту міокарда, початкова доза для даної категорії хворих не повинна перевищувати 1,25 мг 1 раз на добу.
Підвищення дози повинно проводитися під наглядом лікаря;
Нефропатія при хронічних дифузних патологіях нирок, діабетична нефропатія: початкова доза – 1,25 мг одноразово. При хорошій переносимості препарату дозу можна подвоювати через кожні 2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5 мг 1 раз на добу;
Зниження ризику розвитку інсульту, інфаркту міокарда або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: початкова доза – 2,5 мг одноразово. Показано поступове підвищення дози: через 1 тиждень, потім через 2-3 тижні – до підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.
Рекомендований режим дозування Раміприлу для пацієнтів з нирковою недостатністю: КК менше 30 мл/хв: початкова доза – 1,25 мг на добу, максимальна – 5 мг; КК 30-60 мл/хв: початкова доза – 2,5 мг на добу, максимальна – 5 мг; КК більше 60 мл/хв: початкова доза – 2,5 мг на добу, максимальна – 10 мг. При печінковій недостатності початкова доза не повинна перевищувати 1,25 мг, максимальна – 2,5 мг одноразово. Початкова доза для хворих похилого віку – 1,25 мг на добу.
Особливий контроль потрібен за пацієнтами старше 65 років, які приймають діуретики, за хворими з хронічною серцевою недостатністю при порушеній функції нирок і печінки. Доза підбирається в залежності від цільового рівня АТ.
Артеріальна гіпертензія: початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу (вранці) або в 2 прийоми. Для досягнення бажаного терапевтичного ефекту можливе кратне підвищення дози через 2-3 тижні лікування. Звичайна підтримуюча доза – 2,5-5 мг, максимальна – 10 мг на добу.
При попередній терапії діуретиками їх слід відмінити або знизити дозу не пізніше ніж за 3 дні до початку прийому Раміприлу. Початкова доза для хворих, які приймають діуретики, хворих з недостатністю ниркової функції або з артеріальною гіпертензією і серцевою недостатністю – 1,25 мг на добу одноразово.
Починати застосування слід під строгим контролем лікаря. Для пацієнтів з порушеним водно-електролітним балансом або ризиком гіпотензивної реакції початкова добова доза не повинна перевищувати 1,25 мг;
Хронічна серцева недостатність: початкова доза – 1,25 мг одноразово, при необхідності дозу можна подвоювати через 1-2 тижні. Добова доза не повинна перевищувати 10 мг. При одночасному прийомі діуретиків їх дозу слід знизити до початку терапії;
Серцева недостатність, що виникла протягом 2-9 днів після гострого інфаркту міокарда: початкова доза – по 2,5 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) і через два дні терапії – по 5 мг 2 рази на добу. Підтримуюча доза – 2,5-5 мг 2 рази на добу.
При поганій переносимості препарату (артеріальна гіпотензія) початкову дозу слід знизити до 1,25 мг 2 рази на добу, потім через 2 дні її можна підвищити до 2,5 мг, ще через 2 дні – до 5 мг 2 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 10 мг.
При поганій переносимості дози по 2,5 мг 2 рази на добу прийом препарату слід відмінити. Через недостатній досвід застосування Раміприлу у хворих з вираженою серцевою недостатністю III-IV функціонального класу (за класифікацією NYHA), що виникла відразу після гострого інфаркту міокарда, початкова доза для даної категорії хворих не повинна перевищувати 1,25 мг 1 раз на добу.
Підвищення дози повинно проводитися під наглядом лікаря;
Нефропатія при хронічних дифузних патологіях нирок, діабетична нефропатія: початкова доза – 1,25 мг одноразово. При хорошій переносимості препарату дозу можна подвоювати через кожні 2 тижні до досягнення підтримуючої дози 5 мг 1 раз на добу;
Зниження ризику розвитку інсульту, інфаркту міокарда або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: початкова доза – 2,5 мг одноразово. Показано поступове підвищення дози: через 1 тиждень, потім через 2-3 тижні – до підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.
Рекомендований режим дозування Раміприлу для пацієнтів з нирковою недостатністю: КК менше 30 мл/хв: початкова доза – 1,25 мг на добу, максимальна – 5 мг; КК 30-60 мл/хв: початкова доза – 2,5 мг на добу, максимальна – 5 мг; КК більше 60 мл/хв: початкова доза – 2,5 мг на добу, максимальна – 10 мг. При печінковій недостатності початкова доза не повинна перевищувати 1,25 мг, максимальна – 2,5 мг одноразово. Початкова доза для хворих похилого віку – 1,25 мг на добу.
Особливий контроль потрібен за пацієнтами старше 65 років, які приймають діуретики, за хворими з хронічною серцевою недостатністю при порушеній функції нирок і печінки. Доза підбирається в залежності від цільового рівня АТ.
Показання
Артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася в перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична і недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту і серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, коронарне шунтування, з інсультом в анамнезі і пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.
Протипоказання
Лікування Раміприлом протипоказане при захворюваннях і станах: індивідуальна непереносимість до раміприлу або інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, гемодинамічно значущий аортальний або мітральний стеноз, ГОКМП, первинний гіперальдостеронізм, при вагітності, період лактації.
З обережністю призначають прийом Раміприлу в випадках: важкі ураження коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, важкі шлуночкові порушення ритму, термінальна стадія ХСН, декомпенсоване "легеневе" серце, захворювання, що вимагають призначення ГКС і імунодепресантів (відсутність клінічного досвіду) - в т.ч. при системних захворюваннях сполучної тканини, ниркова і/або печінкова недостатність, гіперкаліємія, гіпонатріємія (в т.ч. на фоні діуретиків і дієти з обмеженням споживання Na+), стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), похилий вік, вік 18 років (безпека і ефективність застосування не вивчені).
З обережністю призначають прийом Раміприлу в випадках: важкі ураження коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні АТ), нестабільна стенокардія, важкі шлуночкові порушення ритму, термінальна стадія ХСН, декомпенсоване "легеневе" серце, захворювання, що вимагають призначення ГКС і імунодепресантів (відсутність клінічного досвіду) - в т.ч. при системних захворюваннях сполучної тканини, ниркова і/або печінкова недостатність, гіперкаліємія, гіпонатріємія (в т.ч. на фоні діуретиків і дієти з обмеженням споживання Na+), стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), похилий вік, вік 18 років (безпека і ефективність застосування не вивчені).
Особливі вказівки
У пацієнтів з супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим необхідно проведення дослідження функції нирок. В процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, у яких є дефіцит рідини і/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищений ризик виникнення анафілактичних реакцій).
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія; рідко - болі в грудях, тахікардія.
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль; рідко - порушення сну, настрою.
З боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко - стоматит, болі в животі, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит.
З боку сечовидільної системи: рідко - протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові (головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок).
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку лабораторних показників: гіперкаліємія, гіпонатріємія.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості.
Інші: рідко - м'язові спазми, імпотенція, алопеція.
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль; рідко - порушення сну, настрою.
З боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко - стоматит, болі в животі, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит.
З боку сечовидільної системи: рідко - протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові (головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок).
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку лабораторних показників: гіперкаліємія, гіпонатріємія.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості.
Інші: рідко - м'язові спазми, імпотенція, алопеція.
Передозування
Симптоми
Надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження АТ, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, шок, гостра ниркова недостатність, ступор.
Лікування
Промивання шлунка, прийом адсорбентів, натрію сульфат (по можливості протягом перших 30 хвилин). У випадку вираженого зниження АТ до терапії по відновленню об'єму циркулюючої крові та відновленню водно-електролітного балансу може бути додано введення альфа1‑адренергічних агоністів (норепінефрин, допамін). У випадку рефрактерної до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторити сироваткові концентрації креатиніну та електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму при передозуванні препарату.
Надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження АТ, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, шок, гостра ниркова недостатність, ступор.
Лікування
Промивання шлунка, прийом адсорбентів, натрію сульфат (по можливості протягом перших 30 хвилин). У випадку вираженого зниження АТ до терапії по відновленню об'єму циркулюючої крові та відновленню водно-електролітного балансу може бути додано введення альфа1‑адренергічних агоністів (норепінефрин, допамін). У випадку рефрактерної до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторити сироваткові концентрації креатиніну та електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу та раміприлату з організму при передозуванні препарату.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливо розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), оскільки інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на фоні обмеження виведення калію або його додаткового надходження в організм.
При одночасному застосуванні з НПЗП можливо зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, ймовірно, виникає за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторного посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Існує ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з засобами, що мають гіпотензивний ефект, можливо посилення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливо розвиток гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливо підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливо підвищення концентрації літію в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з НПЗП можливо зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, ймовірно, виникає за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторного посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Існує ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з засобами, що мають гіпотензивний ефект, можливо посилення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливо розвиток гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливо підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливо підвищення концентрації літію в сироватці крові.
Лікарська форма
Таблетки 1,25 мг, 2,5 мг, 5 мг, 10 мг.
По 10 таблеток в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги. Три контурні чарункові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
Групова і транспортна тара відповідно до ГОСТ 17768-90.
По 10 таблеток в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та гнучкої упаковки на основі алюмінієвої фольги. Три контурні чарункові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією по медичному застосуванню поміщають в пачку з картону.
Групова і транспортна тара відповідно до ГОСТ 17768-90.
