Цибор
Cibor
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Клексан, Гепарин, Флюксум, Фраксипарин, Анфібра, Еноксапарин натрію, Еніксум, Фраксипарин форте, Далтепарин натрію, Анфібра, Енопарин, Фрагмін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Cibor" 3500 - 0,2 ml
D.t.d. № 10
S.: Підшкірно, 1 раз на день по 0,2 мл
D.t.d. № 10
S.: Підшкірно, 1 раз на день по 0,2 мл
Фармакологічні властивості
Антикоагулянтне.
Фармакодинаміка
Беміпарин натрію є антикоагулянтом прямої дії і належить до групи низькомолекулярних гепаринів. Зниження згортання крові під впливом беміпарину натрію пов'язане з тим, що він посилює пригнічувальну дію антитромбіну III на ряд факторів згортання крові (Ха і в меншій мірі на IIа).
Фармакокінетика
Абсорбція та елімінація препарату описуються лінійною кінетикою 1-го порядку.
Абсорбція
Після п/к введення беміпарин натрію швидко всмоктується, біодоступність становить 96%. Максимальна антифактор-Xa активність у плазмі крові при введенні препарату в профілактичних дозах - 2500 ME і 3500 ME - досягається через 2-3 год з піками активності порядку 0.34 ± 0.08 і 0.45 ± 0.07 ME антифактор-Xa/мл, відповідно. Антифактор-IIа активність при введенні препарату в зазначених дозах не виявляється. Максимальна антифактор-Xa активність у плазмі при введенні препарату в терапевтичних дозах - 5000, 7500, 10000 і 12500 ME - досягається через 3-4 год з піками активності порядку 0.54 ± 0.06, 1.22 ± 0.27, 1.42 ± 0.19 і 2.03 ± 0.25 ME антифактор-Xa/мл, відповідно. Антифактор-IIа активність порядку 0.01 МЕ/мл була виявлена при введенні препарату в наступних дозах: 7500, 10000 і 12500 ME.
Елімінація
При введенні беміпарин натрію в дозі 2500-12500 ME T1/2 становить близько 5-6 год, тому препарат призначають 1 раз/добу. Наразі даних, що описують здатність беміпарин натрію зв'язуватися з білками плазми, його метаболізм і виведення у людини, немає.
Абсорбція
Після п/к введення беміпарин натрію швидко всмоктується, біодоступність становить 96%. Максимальна антифактор-Xa активність у плазмі крові при введенні препарату в профілактичних дозах - 2500 ME і 3500 ME - досягається через 2-3 год з піками активності порядку 0.34 ± 0.08 і 0.45 ± 0.07 ME антифактор-Xa/мл, відповідно. Антифактор-IIа активність при введенні препарату в зазначених дозах не виявляється. Максимальна антифактор-Xa активність у плазмі при введенні препарату в терапевтичних дозах - 5000, 7500, 10000 і 12500 ME - досягається через 3-4 год з піками активності порядку 0.54 ± 0.06, 1.22 ± 0.27, 1.42 ± 0.19 і 2.03 ± 0.25 ME антифактор-Xa/мл, відповідно. Антифактор-IIа активність порядку 0.01 МЕ/мл була виявлена при введенні препарату в наступних дозах: 7500, 10000 і 12500 ME.
Елімінація
При введенні беміпарин натрію в дозі 2500-12500 ME T1/2 становить близько 5-6 год, тому препарат призначають 1 раз/добу. Наразі даних, що описують здатність беміпарин натрію зв'язуватися з білками плазми, його метаболізм і виведення у людини, немає.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат вводиться як при хірургічних, ортопедичних втручаннях, гемодіалізі, так і з профілактичною метою з урахуванням ступеня ризику.
При низькому ступені ризику розвитку тромбоемболії вен у день хірургічної, ортопедичної операції пацієнту вводять п/к ін'єкцію в дозі 2500 МЕ препарату за 2 години до операції або через 6 годин після її закінчення, в наступні дні протягом періоду ризику виникнення тромбоемболії (7–10) днів кожні 24 години вводять по 2500 МЕ. При високому ступені ризику доза і наступні введення препарату збільшуються до 3500 МЕ.
Для профілактики згортання крові в процесі проведення гемодіалізу при відсутності або низькому ризику кровотеч препарат вводиться в артеріальне русло шляхом болюсної ін'єкції одноразово на початку сеансу гемодіалізу. Доза залежить від ваги пацієнта: при масі менше 60 кг вводиться 2500 МЕ антифактора-Xa, при масі тіла більше 60 кг — 3500 МЕ.
Препарат вводять в задньобокову область попереку або передньобокову область живота, з правого і лівого боку поперемінно. Голка в складку шкіри вводиться не під кутом, а строго перпендикулярно. Забороняється розтирання місця уколу. Літнім хворим доза не коригується.
При низькому ступені ризику розвитку тромбоемболії вен у день хірургічної, ортопедичної операції пацієнту вводять п/к ін'єкцію в дозі 2500 МЕ препарату за 2 години до операції або через 6 годин після її закінчення, в наступні дні протягом періоду ризику виникнення тромбоемболії (7–10) днів кожні 24 години вводять по 2500 МЕ. При високому ступені ризику доза і наступні введення препарату збільшуються до 3500 МЕ.
Для профілактики згортання крові в процесі проведення гемодіалізу при відсутності або низькому ризику кровотеч препарат вводиться в артеріальне русло шляхом болюсної ін'єкції одноразово на початку сеансу гемодіалізу. Доза залежить від ваги пацієнта: при масі менше 60 кг вводиться 2500 МЕ антифактора-Xa, при масі тіла більше 60 кг — 3500 МЕ.
Препарат вводять в задньобокову область попереку або передньобокову область живота, з правого і лівого боку поперемінно. Голка в складку шкіри вводиться не під кутом, а строго перпендикулярно. Забороняється розтирання місця уколу. Літнім хворим доза не коригується.
Показання
- попередження тромбоемболії при ортопедичних і загальнохірургічних операціях;
- профілактика тромбоемболії при підвищеному ризику тромбоутворення у пацієнта (без хірургічного втручання);
- при гемодіалізі для попередження згортання крові;
- профілактика рецидивів тромбоемболії вен при наявності у пацієнта тромбозу глибоких вен.
- профілактика тромбоемболії при підвищеному ризику тромбоутворення у пацієнта (без хірургічного втручання);
- при гемодіалізі для попередження згортання крові;
- профілактика рецидивів тромбоемболії вен при наявності у пацієнта тромбозу глибоких вен.
Протипоказання
— підтверджена тромбоцитопенія або підозра на тромбоцитопенію, імунологічно обумовлену гепарином, в анамнезі;
— активні кровотечі та порушення згортання крові;
— тяжкі порушення функції печінки та підшлункової залози;
— травми або оперативні втручання в області центральної нервової системи, органів зору та слуху;
— синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВС) в рамках індукованої гепарином тромбоцитопенії;
— гострий бактеріальний ендокардит і затяжний ендокардит;
— органічні порушення з підвищеним ризиком кровотеч (активна пептична виразка, геморагічний інсульт, церебральна аневризма або церебральна неоплазія);
— дитячий вік;
— підвищена чутливість до беміпарину натрію, гепарину або продуктів переробки органів свиней.
З обережністю:
— печінкова або ниркова недостатність;
— неконтрольована артеріальна гіпертензія;
— виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі;
— сечокам'яна хвороба;
— захворювання райдужної оболонки і сітківки;
— при проведенні спинномозкової або епідуральної анестезії і/або люмбальної пункції.
— активні кровотечі та порушення згортання крові;
— тяжкі порушення функції печінки та підшлункової залози;
— травми або оперативні втручання в області центральної нервової системи, органів зору та слуху;
— синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВС) в рамках індукованої гепарином тромбоцитопенії;
— гострий бактеріальний ендокардит і затяжний ендокардит;
— органічні порушення з підвищеним ризиком кровотеч (активна пептична виразка, геморагічний інсульт, церебральна аневризма або церебральна неоплазія);
— дитячий вік;
— підвищена чутливість до беміпарину натрію, гепарину або продуктів переробки органів свиней.
З обережністю:
— печінкова або ниркова недостатність;
— неконтрольована артеріальна гіпертензія;
— виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі;
— сечокам'яна хвороба;
— захворювання райдужної оболонки і сітківки;
— при проведенні спинномозкової або епідуральної анестезії і/або люмбальної пункції.
Особливі вказівки
Беміпарин натрію не можна вводити в/м.
З метою уникнення ризику розвитку гематом в період терапії препаратом Цибор 2500 не слід використовувати в/м шлях введення для інших лікарських препаратів.
Різні низькомолекулярні гепарини не завжди мають еквівалентну активність, тому для кожного препарату цього класу необхідно дотримуватися специфічного режиму дозування і способу застосування.
Беміпарин натрію, як і інші низькомолекулярні гепарини, може пригнічувати надниркову секрецію альдостерону, що може призводити до гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, підвищеною концентрацією калію в плазмі або у пацієнтів, які приймають калійзберігаючі препарати. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується пропорційно тривалості терапії, але така гіперкаліємія, як правило, оборотна. У пацієнтів групи ризику перед початком терапії препаратом Цибор 2500 необхідно визначати електроліти плазми і регулярно контролювати відповідні показники в процесі лікування, особливо, якщо тривалість терапії препаратом перевищує сім днів.
У рідкісних випадках на початку терапії гепарином спостерігається легка перехідна тромбоцитопенія I типу (кількість тромбоцитів - 100 000- 150 000/мм3), пов'язана з тимчасовою активацією тромбоцитів. Як правило, такий стан не викликає ускладнень і не вимагає припинення терапії препаратом Цибор 2500.
У рідкісних випадках при терапії гепарином спостерігається розвиток тяжкої імунної тромбоцитопенії II типу з кількістю тромбоцитів значно нижче 100 000/мм3. Така реакція зазвичай виникає між 5 і 21-м днями терапії. У пацієнтів з гепарин-індукованою тромбоцитопенією в анамнезі це ускладнення може розвинутися в більш ранні терміни.
Рекомендується проводити підрахунок тромбоцитів перед початком терапії препаратом Цибор 2500, в перший день терапії, далі - регулярно з 3-4-денними інтервалами і по закінченні терапії препаратом. У разі значного зниження числа тромбоцитів (від 30 до 50%), що поєднується з позитивними або невідомими результатами досліджень in vitro на наявність антитромбоцитарних антитіл в присутності беміпарину натрію або інших низькомолекулярних гепаринів і/або гепаринів, необхідно негайно припинити терапію препаратом Цибор 2500 і призначити альтернативне лікування. Як і при призначенні інших гепаринів, при застосуванні беміпарину натрію спостерігалися випадки некрозу шкіри, іноді з попереднім почервонінням або болючими еритематозними плямами. У таких випадках терапію препаратом Цибор 2500 слід негайно припинити.
Профілактичне застосування гепарину в поєднанні з проведенням епідуральної або спинномозкової анестезії або люмбальної пункції в рідкісних випадках може призводити до розвитку епідуральної або спинномозкової гематоми, внаслідок чого може розвинутися тривалий або стійкий параліч. Ризик розвитку гематоми підвищується при використанні епідурального або спинномозкового катетера для проведення анестезії, при супутньому застосуванні препаратів, що впливають на згортання крові, таких як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), інгібітори агрегації тромбоцитів або антикоагулянти, а також при травматичній або повторній пункції.
При прийнятті рішення про інтервал часу між останнім введенням гепарину в профілактичній дозі і введенням або видаленням епідурального або спинномозкового катетера необхідно враховувати характеристику препарату і профіль пацієнта. Після видалення катетера наступну дозу беміпарину натрію можна вводити не раніше, ніж через 4 год і тільки після завершення хірургічної процедури.
При прийнятті рішення про призначення терапії антикоагулянтами в контексті проведення епідуральної або спинномозкової анестезії необхідно дотримуватися виняткової обережності, включаючи частий контроль з метою виявлення ознак і симптомів неврологічних порушень, таких як болі в спині, порушення чутливості і моторики (оніміння і слабкість нижніх кінцівок), а також дисфункції кишечника і сечового міхура. Середній медичний персонал повинен бути навчений виявленню цих ознак і симптомів. Пацієнти повинні бути проінструктовані на предмет необхідності негайного інформування медсестер або лікарів при виникненні зазначених симптомів.
При підозрі на наявність епідуральної або спинномозкової гематоми необхідно термінове встановлення діагнозу з прийняттям терапевтичних заходів, аж до медулярної декомпресії.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами
Препарат не впливає на здатність до водіння автотранспорту і управління механізмами.
З метою уникнення ризику розвитку гематом в період терапії препаратом Цибор 2500 не слід використовувати в/м шлях введення для інших лікарських препаратів.
Різні низькомолекулярні гепарини не завжди мають еквівалентну активність, тому для кожного препарату цього класу необхідно дотримуватися специфічного режиму дозування і способу застосування.
Беміпарин натрію, як і інші низькомолекулярні гепарини, може пригнічувати надниркову секрецію альдостерону, що може призводити до гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, підвищеною концентрацією калію в плазмі або у пацієнтів, які приймають калійзберігаючі препарати. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується пропорційно тривалості терапії, але така гіперкаліємія, як правило, оборотна. У пацієнтів групи ризику перед початком терапії препаратом Цибор 2500 необхідно визначати електроліти плазми і регулярно контролювати відповідні показники в процесі лікування, особливо, якщо тривалість терапії препаратом перевищує сім днів.
У рідкісних випадках на початку терапії гепарином спостерігається легка перехідна тромбоцитопенія I типу (кількість тромбоцитів - 100 000- 150 000/мм3), пов'язана з тимчасовою активацією тромбоцитів. Як правило, такий стан не викликає ускладнень і не вимагає припинення терапії препаратом Цибор 2500.
У рідкісних випадках при терапії гепарином спостерігається розвиток тяжкої імунної тромбоцитопенії II типу з кількістю тромбоцитів значно нижче 100 000/мм3. Така реакція зазвичай виникає між 5 і 21-м днями терапії. У пацієнтів з гепарин-індукованою тромбоцитопенією в анамнезі це ускладнення може розвинутися в більш ранні терміни.
Рекомендується проводити підрахунок тромбоцитів перед початком терапії препаратом Цибор 2500, в перший день терапії, далі - регулярно з 3-4-денними інтервалами і по закінченні терапії препаратом. У разі значного зниження числа тромбоцитів (від 30 до 50%), що поєднується з позитивними або невідомими результатами досліджень in vitro на наявність антитромбоцитарних антитіл в присутності беміпарину натрію або інших низькомолекулярних гепаринів і/або гепаринів, необхідно негайно припинити терапію препаратом Цибор 2500 і призначити альтернативне лікування. Як і при призначенні інших гепаринів, при застосуванні беміпарину натрію спостерігалися випадки некрозу шкіри, іноді з попереднім почервонінням або болючими еритематозними плямами. У таких випадках терапію препаратом Цибор 2500 слід негайно припинити.
Профілактичне застосування гепарину в поєднанні з проведенням епідуральної або спинномозкової анестезії або люмбальної пункції в рідкісних випадках може призводити до розвитку епідуральної або спинномозкової гематоми, внаслідок чого може розвинутися тривалий або стійкий параліч. Ризик розвитку гематоми підвищується при використанні епідурального або спинномозкового катетера для проведення анестезії, при супутньому застосуванні препаратів, що впливають на згортання крові, таких як нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), інгібітори агрегації тромбоцитів або антикоагулянти, а також при травматичній або повторній пункції.
При прийнятті рішення про інтервал часу між останнім введенням гепарину в профілактичній дозі і введенням або видаленням епідурального або спинномозкового катетера необхідно враховувати характеристику препарату і профіль пацієнта. Після видалення катетера наступну дозу беміпарину натрію можна вводити не раніше, ніж через 4 год і тільки після завершення хірургічної процедури.
При прийнятті рішення про призначення терапії антикоагулянтами в контексті проведення епідуральної або спинномозкової анестезії необхідно дотримуватися виняткової обережності, включаючи частий контроль з метою виявлення ознак і симптомів неврологічних порушень, таких як болі в спині, порушення чутливості і моторики (оніміння і слабкість нижніх кінцівок), а також дисфункції кишечника і сечового міхура. Середній медичний персонал повинен бути навчений виявленню цих ознак і симптомів. Пацієнти повинні бути проінструктовані на предмет необхідності негайного інформування медсестер або лікарів при виникненні зазначених симптомів.
При підозрі на наявність епідуральної або спинномозкової гематоми необхідно термінове встановлення діагнозу з прийняттям терапевтичних заходів, аж до медулярної декомпресії.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами
Препарат не впливає на здатність до водіння автотранспорту і управління механізмами.
Побічні ефекти
Найбільш часто повідомлюваним побічним ефектом є гематома і/або екхімоз в місці ін'єкції (приблизно у 15% пацієнтів).
Довгострокова терапія гепарином може призводити до розвитку остеопорозу.
Частота побічних ефектів при призначенні беміпарину-натрію відповідає такій, що повідомляється для інших низькомолекулярних гепаринів, і наводиться нижче:
Дуже часті (≥1/10): екхімоз в місці ін'єкції.
Часті (≥ 1/100, < 1/10): гематома і біль в місці ін'єкції, кровотеча (в області шкіри, слизових оболонок, ран, шлунково-кишкового тракту, сечостатевого тракту), легке перехідне підвищення рівня трансаміназ (ACT, АЛТ) і гамма-ГТ.
Нечасті (≥ 1/1000, < 1/100): шкірні алергічні реакції (кропив'янка, свербіж), легка перехідна тромбоцитопенія I типу.
Рідкісні (< 1/1000): анафілактичні реакції (нудота, блювота, лихоманка, задишка, бронхоспазм, набряк гортані, гіпотензія, кропив'янка, свербіж), тяжка тромбоцитопенія II типу, некроз шкіри в місці ін'єкції, епідуральна і спинномозкова гематома після епідуральної або спинномозкової анестезії або люмбальної пункції.
Довгострокова терапія гепарином може призводити до розвитку остеопорозу.
Частота побічних ефектів при призначенні беміпарину-натрію відповідає такій, що повідомляється для інших низькомолекулярних гепаринів, і наводиться нижче:
Дуже часті (≥1/10): екхімоз в місці ін'єкції.
Часті (≥ 1/100, < 1/10): гематома і біль в місці ін'єкції, кровотеча (в області шкіри, слизових оболонок, ран, шлунково-кишкового тракту, сечостатевого тракту), легке перехідне підвищення рівня трансаміназ (ACT, АЛТ) і гамма-ГТ.
Нечасті (≥ 1/1000, < 1/100): шкірні алергічні реакції (кропив'янка, свербіж), легка перехідна тромбоцитопенія I типу.
Рідкісні (< 1/1000): анафілактичні реакції (нудота, блювота, лихоманка, задишка, бронхоспазм, набряк гортані, гіпотензія, кропив'янка, свербіж), тяжка тромбоцитопенія II типу, некроз шкіри в місці ін'єкції, епідуральна і спинномозкова гематома після епідуральної або спинномозкової анестезії або люмбальної пункції.
Передозування
Симптоми: можливі прояви геморагічного синдрому.
Лікування: незначні кровотечі рідко вимагають спеціального лікування; значні (з ризиком тромбозу) можуть вимагати призначення протаміну сульфату (протамін сульфат призводить до часткового зниження антифактор-Ха активності беміпарину натрію протягом 2 год після в/в введення в дозі 1,4 мг/100 МЕ антифактора-Ха).
Лікування: незначні кровотечі рідко вимагають спеціального лікування; значні (з ризиком тромбозу) можуть вимагати призначення протаміну сульфату (протамін сульфат призводить до часткового зниження антифактор-Ха активності беміпарину натрію протягом 2 год після в/в введення в дозі 1,4 мг/100 МЕ антифактора-Ха).
Лікарняна взаємодія
Беміпарин натрію не можна змішувати в одному контейнері з іншими препаратами для парентерального введення.
Не рекомендується одночасне призначення беміпарину натрію з антагоністами вітаміну К та іншими антикоагулянтами, ацетилсаліциловою кислотою та іншими саліцилатами і нестероїдними протизапальними препаратами, тиклопідином, клопідогрелом та іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів, системними глюкокортикостероїдами і декстраном у зв'язку з потенціюванням фармакологічної дії беміпарину натрію і підвищенням ризику виникнення кровотеч. У разі неминучості відповідної комбінованої терапії беміпарин натрію слід застосовувати під ретельним клінічним і лабораторним контролем.
Одночасне застосування лікарських препаратів, що підвищують концентрацію калію в сироватці, також необхідно здійснювати тільки під ретельним медичним контролем.
Застосування беміпарину натрію, як і інших препаратів гепарину, одночасно з нітрогліцерином для внутрішньовенного введення призводить до зниження ефективності антикоагулянта.
Не рекомендується одночасне призначення беміпарину натрію з антагоністами вітаміну К та іншими антикоагулянтами, ацетилсаліциловою кислотою та іншими саліцилатами і нестероїдними протизапальними препаратами, тиклопідином, клопідогрелом та іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів, системними глюкокортикостероїдами і декстраном у зв'язку з потенціюванням фармакологічної дії беміпарину натрію і підвищенням ризику виникнення кровотеч. У разі неминучості відповідної комбінованої терапії беміпарин натрію слід застосовувати під ретельним клінічним і лабораторним контролем.
Одночасне застосування лікарських препаратів, що підвищують концентрацію калію в сироватці, також необхідно здійснювати тільки під ретельним медичним контролем.
Застосування беміпарину натрію, як і інших препаратів гепарину, одночасно з нітрогліцерином для внутрішньовенного введення призводить до зниження ефективності антикоагулянта.
Лікарська форма
Розчин для підшкірного введення 3500 МЕ (2500 МЕ)
По 0,2 мл препарату в шприці HYPAK SCF з боросилікатного скла (тип I, Євр.Ф.) з номінальною місткістю 0,5 мл.
По 2 шприци в контурній чарунковій упаковці (блістері). По 1, 5, 15 або 50 блістерів у картонній пачці.
По 0,2 мл препарату в шприці HYPAK SCF з боросилікатного скла (тип I, Євр.Ф.) з номінальною місткістю 0,5 мл.
По 2 шприци в контурній чарунковій упаковці (блістері). По 1, 5, 15 або 50 блістерів у картонній пачці.
